Ілюстративна світлина

Вечір суботи. Пробиваю продукти на касі самообслуговування свого місцевого магазину, як раптом апарат видає різкий звук. Такий самий зазвичай лунає, коли купуєш алкоголь і потрібно підтвердження, що тобі більше 25-ти, пише Марія Коренюк для ВВС News Україна.

До мене підходить продавчиня, натискає кнопку "Дозволено". Я не зовсім розумію, що відбувається, вино, наче, не купувала. Питаю: "Це що, через туалетний папір? Обмеження?".

"Так, – каже жінка, – не більше двох в одні руки. І ще стежу, аби його не скуповували одні і ті самі люди".

Як їй вдається запам'ятовувати обличчя, не уявляю. Та головне – я – щасливчик! Адже туалетного паперу до того в магазинах не бачила близько двох тижнів. Це – найбільш дефіцитний у Лондоні товар, після антисептика для рук та масок.

Наче сарана налетіла

Місцеві у черзі за мною жартують: "Схоже, яйця – це новий туалетний папір. Їх тепер зі свічкою в руках не знайти!".

І, дійсно, полиці із курячими яйцями спорожніли. Загалом мій місцевий магазин, зазвичай до блиску вичищений і забитий продуктами, відтепер нагадує поле після нальоту сарани.

Читайте також: Коронавірус: як порожніють найгарніші місця світу. ФОТО

Люди змітають з полиць усе: не лише макаронні вироби, консерви і крупи, а й те, що зіпсується за день-два. Лотки із фруктами та овочами – напівпорожні. Біля них штовхаються покупці. Хтось посміхається і намагається, як і раніше, бути по-британськи ввічливим. Та в більшості в очах – паніка, і тут уже не до манер.

Я виходжу із крамниці із закупами на два дні. Більше не треба, адже невдовзі має нарешті приїхати моя доставка продуктів. У Британії чимало людей замовляють товари онлайн. Це геть недорого і заощаджує час. Та якщо раніше замовити продукти можна було з сьогодні на завтра чи у крайньому разі – на післязавтра, тепер доставка приїжджає не раніше, ніж за 10 днів. Моя – на черзі, якщо не скасують.

По дорозі додому заходжу до своєї улюбленої кав'ярні. Тут, як і раніше, у повітрі – аромат свіжозвареної кави. Але столи зсунуті під стіну. Зазвичай перше питання на касі – "Eating in or taking away?" Тобто – "Будете тут чи з собою"?

Утім, сьогодні дівчина-бариста у фіолетових гумових рукавичках мовчки протягує мені картонний стаканчик із лате. Каже: працюють тільки "на винос".

Паби – на карантині. Пиячити – лише вдома

Це останнє з обмежень, яке запровадили у Британії. 20 березня уряд повідомив: усі кінотеатри, спортзали, кафе та ресторани мають закритися. Виняток – лише заклади, що готують їжу на винос. До цього, на відміну від решти європейських країн, усе працювало у звичному режимі. Єдине: прем'єр-міністр Борис Джонсон наполегливо радив британцям відмовитися від щоп'ятничної традиції – пиячити у пабах. Просив уникати скупчень людей, а тим, хто помітив у себе бодай найнезначніші симптоми коронавірусу, рекомендував самоізолюватися на 7 днів.

Та тепер британцям – офіційно до пабів та ресторанів зась. Вони – під замком. А ще у Лондоні закривають метро. Але не все, як у Києві, а лише 40 станцій. Це – десь одна шоста від загальної кількості. Скасовують певні автобусні маршрути. Утім, жодних обмежень на кшталт – десятеро людей в одному транспортному засобі – немає. Пасажирів і так вкрай мало. Сідай, де хочеш, хоч лежи. Більшість людей перевели на дистанційну роботу – з дому, тож і транспортом майже ніхто не користується.

Випрацювати груповий імунітет?

Мої друзі з України та країн ЄС щоразу питають: "Як так?! У вас інфікованих більше, а обмежень жорстких немає?! Немає заборони гуляти, кордони відкриті, літаки вилітають..."

І справді, Британія не надто поспішала з обмежувальними заходами. Первинний план, за словами урядового радника Патріка Валланса, був такий, аби більшість населення перенесла хворобу у легкій формі, і тоді б випрацювався такий собі груповий імунітет.

Але вчені тут не погодилися. В Імперському коледжі Лондона озвучили невтішну статистику: якщо нічого не робити, Британія може втратити півмільйона своїх жителів. Якщо ж ізолювати літніх людей і тих, хто має бодай найменші симптоми, вірус забере життя десь 250 000 населення. Але от якщо ще й закрити заклади харчування та школи, то потенційні втрати зменшуються до 20 000.

Школи закриті. Але не для всіх

Тож з 20 березня британських учнів все ж вирішили відправити на карантин. Щоправда, уроки скасують не для всіх.

Оскільки за місцевими законами, дітей до 12 років не можна лишати надовго самих вдома, то для певної категорії зробили виняток. Це діти, чиїх батьків під час пандемії країна потребуватиме найбільше: медики, працівники правоохоронних органів, комунальних служб, служб доставки, тощо.

Таких школярів навчальні заклади і далі прийматимуть, аби батьки могли спокійно працювати. До категорії так званих "ключових працівників" під час спалаху коронавірусу віднесли і журналістів. Не всіх, а насамперед тих, хто працювати з дому повноцінно не може. До таких потрапила і я.

А ще – тим, хто тимчасово втратить роботу через коронавірус, уряд обіцяє виплачувати 80% зарплати. Поки що протягом трьох місяців.

Зберігайте спокій та допомагайте іншим

А проте, багатьох британців навіть ці кроки влади не надто заспокоюють.

Читайте також: Згребли в магазинах ті ж самі макарони, борошно й туалетний папір, що й українці, – Ірена Карпа про три дні життя у Парижі

Хтось сіє паніку, готується до найгіршого. Але є і інша категорія людей – тих, хто використовує цей час як можливість допомогти іншим.

За останні кілька днів лише мені у поштову скриньку кинули два листи – від місцевої районної громади та від церкви, розташованої за рогом. В обох листах – пропозиція допомогти.

Якщо ви самоізолювалися і не можете вийти у магазин, вам куплять продукти і залишать їх під дверима. Якщо сумно і немає кому розрадити – вам зателефонують.

А священники ще й можуть помолитися за ваше здоров'я у церкві.

Схожими оголошеннями заліплені і вітрини маленьких продуктових крамничок. Вони – від простих людей, написані від руки.

"Допоможу зробити закупи. Безкоштовно. Дзвоніть Келлі". І номер телефону.

У соцмережах – такі ж ініціативи від місцевих. Закликають доволі закритих британців нарешті дізнатись, чи раптом не мешкає поверхом вище літня людина.

Може, у такі скрутні часи вона потребує вашої підтримки? І, може, тими дефіцитними товарами, за якими ви вистояли довжелезну чергу у магазині, все ж варто із кимось поділитися?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube