У п’ятницю, 10 квітня, Державне бюро розслідувань прийшло з обшуками до колишньої депутатки від "Народного фронту" Тетяни Чорновол. Також їй вручили підозру у скоєнні низки злочинів, зокрема – умисного убивства. Майже всі вони стосуються подій 18 лютого 2014 року – однієї з найбільш активних фаз Майдану. Здавалося б, у даному випадку мав би спрацювати закон про недопущення переслідування майданівців. Але не спрацював.

Наприкінці минулого тижня стало на одну резонансну справу більше. Територіальне управління Державного бюро розслідувань Києва влаштувало обшуки вдома у депутата Ради VIII скликання від “Народного фронту” Тетяни Чорновол. Стосувалися вони справи 6-річної давності, а саме  –  підпалу офісу “Партії регіонів” на вул. Липській у Києві 18 лютого. Як докази можливої вини, слідчі вилучили у Тетяни “предмети з ознаками холодної та вогнепальної зброї, набої”.

Також вони нібито знайшли одяг, у який екс-депутатка могла бути вдягнена під час тих подій. Згодом також стало відомо, що Чорновол звинуватили у низці злочинів: умисних легких, середніх та тяжких тілесних ушкодженнях, позбавленні волі або викраденні людини, побоях і катуванні, організації масових заворушень що призвели до загибелі людей, перешкоджанні діяльності політичних партій та умисному убивстві. Найбільш резонансним, очікувано, стало саме останнє обвинувачення.

Тож, за офіційною версією слідчих з  Держбюро розслідувань, 18 лютого 2014 року Чорновол разом із “невстановленими слідством особами” близько 12:00 була на Липській біля офісу “Партії регіоні”. Там вона нібито комусь запропонувала підпалити офіс ПР, в якому перебували люди. Разом з іншими протестувальниками Чорновол начебто закинула у вікна будівлі коктейлі Молотова, внаслідок чого почалася пожежа, в результаті якої, на думку слідства, в офісі “регіоналів” загинув інженер Володимир Захаров.

“Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, яких хоча не бажала, але свідомо допускала їх настання, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, за попередньою змовою з групою осіб, заподіяла смерть Захарову Володимиру Костянтиновичу”, – йдеться у тексті обвинувачення.

Підпал на мирній ході

Для того, аби розуміти, в чому ж саме звинувачують Тетяну Чорновол слідчі  ДБР, варто згадати хронологію подій 18 лютого. Тож, на ранок лідери опозиції кличуть протестувальників з Майдану на мирну ходу до урядового кварталу. Зокрема – під будівлю Верховної Ради. Остання саме мала голосувати  за повернення Конституції 2004 року (її дію у жовтні 2010 року скасував Конституційний суд, чим повернув Віктору Януковичу фактично необмежені президентські повноваження – ред.). Урядовий квартал був очеплений силами Внутрішніх військ (ВВ) та “Беркуту”.  У Маріїнському парку перебували тітушки. Самооборона Майдану вишиковується перед ВВшниками, аби не допустити провокацій і зіткнень двох сторін. Втім, вони час від часу виникають. Скажімо, з-за спин силовиків невідомі кидають у майданівців димові шашки. Але ситуація лишається відносно спокійною.

Читайте також: Венедіктова продемонструвала, як режим Зеленського ставиться до Революції гідності

Все кардинально змінюється  близько 11:00. Під Радою починаються сутички, силовики використовують вогнепальну зброю та світлошумові гранати. За даними нині розформованого Управління спецрозслідувань Генпрокуратури, перші вогнепальні поранення отримують саме протестувальники. Також силовики ведуть вогонь по мітингувальниках з дахів із рушниць “Форт-500” та закидають людей світлошумовими гранатами.

У Маріїнському парку з тітушок формують бойові групи. Їм роздають залізні радянські каски та щитки на руки й ноги, у якості озброєння вони отримують палиці та залізні труби й щити із написами “Міліція”. Ці ж тітушки закидають протестувальників камінням з-за спин силовиків. Регіонали тікають з парламенту. А вже близько полудня починається цілком справжня вулична війна: у майданівців летить не лише каміння, але й коктейлі Молотова та обмотані цвяхами петарди й російські світлошумові гранати. Зі сцени під Радою лунають радянські воєнні пісні. Також невідомий голос закликає “знищувати фашистів”.

У цей же час, приблизно об 11:20, частина мітингувальників рушає з Інститутської на вул. Шовковичну, під офіс “Партії регіонів”. Протестувальники виганяють звідти весь персонал, з приміщення виносять партійну документацію. В будівлю летять коктейлі Молотова,  починається пожежа на першому поверсі. Проте офіс “регіоналів” залишають не всі – всередині перебуває 65-річний Володимир Захаров, який працював інженером у цій будівлі. Чоловік затримується в офісі ПР, задихається чадним газом і в результаті помирає. У подальшому слідство встановить: на тілі загиблого немає ознак насильницької смерті.

Сумнівна кваліфікація

Проте це не завадить слідчим ДБР висунути Тетяні Чорновол підозру в умисному убивстві Захарова. Цей епізод, як і сотні інших, пізніше розслідуватиме Генеральна прокуратура, а точніше її підрозділ у “майданівський справах” – управління спецрозслідувань. Восени 2019-го слідчі прокуратури втратять свої повноваження і почнуть передавати ці справи до Держбюро розслідувань.

Важливий момент: слідчі з ГПУ, які займалися розслідуванням епізодів 18 лютого, за 6 років так і не знайшли доказів причетності Чорновол до можливого підпалу офісу ПР. Цю ж інформацію #Буквам підтвердив  і колишній керівник Управління спецрозслідувань Сергій Горбатюк.

“Слід зазначити, що ознаки підпалу будівлі були, але хто саме його здійснив – ми не встановили. Не було також доказів причетності до цього Чорновол. Що ж до її звинувачення в умисному убивстві – то кваліфікація за ст. 115 Кримінального кодексу безпідставна. Як на мене, там і ненавмисного убивства немає, а умисного – й поготів. Причина смерті пана Захарова – це отруєння чадним газом. Слідство встановило, що він міг покинути приміщення разом з іншими працівниками офісу, однак цього не зробив. Це треба розуміти для причинно-наслідкового зв’язку: якщо б протестувальники підпалили будівлю і закрили виходи з приміщення – то тоді можна говорити про умисність  дій. Однак виходи були вільні, працівники могли залишити приміщення. Натомість загиблий нібито ходив і збирав з комп’ютерів жорсткі диски, нібито із записами камер спостереження. І тут питання: а хто саме дав йому таку вказівку?” – говорить Горбатюк.

Читайте також: Парубій: Команда Зеленського "героїчно" воює із жінками

Щодо обґрунтованості такої підозри сумніваються й співрозмовники #Букв у прокуратурі.

“Якщо оцінювати дії Чорновол, то я переконаний, що причинно-наслідковий зв’язок між киданням коктейлю Молотова і смертю Захарова не буде доведений. В офісі “Партії регіонів” нікого не мало б лишитися. Виходу людей з будівлі ніхто не перешкоджав. Але загиблий Захаров не виходив, бо нібито він мав щось там забрати з офісу ПР. І в результаті загинув від чадного газу. Тому тут немає умисного убивства”, – говорить представник Офісу генпрокурора, який побажав лишитися анонімним.

Частина суспільства вже почала говорити про “реванш”, і вони мають на те підстави. Власне, слідчі прокуратури й справді розслідували низку епізодів щодо подій 18 лютого 2014 року. Зокрема – поранення силовиків і підпал офісу “регіоналів” на Липській. Взимку 2020-го генпрокуратура почала передавати майданівські справи до ДБР. І приблизно за місяць докази проти Чорновол знайшлися. Як переконують джерела #Букв у прокуратурі, велику єдину справу щодо подій 18 лютого передавали до ДБР ледь не в останню чергу, це відбулося кілька тижнів тому. Частиною цієї справи колись був і епізод із підпалом офісу ПР. При цьому в ДБР ходили чутки, що цією частиною подій 18 лютого у Держбюро нібито зацікавилися значно раніше. Приблизно після брифінгу екс-адвоката Віктора Януковича Олександра Бабікова у ДБР.

Зброя, вилучена у Чорновол

Тут варто нагадати, що пан Бабіков свою причетність до захисту інтересів президента-втікача Януковича категорично заперечує, навіть попри наявність офіційних документів: угоди, яка давала йому право представляти інтереси Віктора Федоровича в судах, витягів із судових реєстрів, у яких чинний перший заступник голови ДБР згадується як “захисник” тощо.

Власне, й до призначення Бабікова на посаду першого заступника директора ДБР також є питання, адже конкурс на цю посаду проводили у дуже стислі строки й не всі охочі змогли подати свої кандидатури. Більше того: родичі героїв Небесної сотні виступали проти такого призначення, адже тут міг бути конфлікт інтересів – адвокат Віктора Януковича, хай і колишній, за своїми посадовими обов’язками, мав отримати в підпорядкування підрозділ, який повинен був займатися розслідуванням майданівських справ, у яких один із підозрюваних – його колишній клієнт.

28 січня перший заступник директора Держбюро розслідувань зібрав брифінг, на якому доводив, що ніколи не був захисником президента-утікача. Була на ньому й Чорновол: вона потрапила всередину, перелізши через паркан, який відгороджує двір будівлі ДБР від вулиці.

Екс-депутатка хотіла поставити пану Бабікову кілька запитань, зокрема про своє побиття взимку 2014 року, проте її силою вивели із зали, пошкодивши ногу. А Бабіков запевнив, що конфлікту інтересів у нього немає, він може здійснювати лише адміністративні функції й не може вказувати слідчим, що розслідувати, а що ні. І аби уникнути бодай потенційних ризиків у майбутньому, слідчі Держбюро розслідувань у справах Майдану не  будуть йому підпорядковуватися.

Трохи більше ніж через місяць з’явилося кримінальне провадження, у якому фігурувала Чорновол. А відповідальним за його розслідування став не “майданівський” підрозділ, який за логікою мав би розслідувати цей епізод, а, чомусь, територіальне управління ДБР Києва. Так само процесуальне керівництво у цій справі здійснює не “майданівський” підрозділ Офісу генпркоурора, а прокуратура Київської області.

“Справу щодо підпалу офісу “Партії регіонів” виділили в окреме провадження й передали в інший підрозділ для розслідування. Це може свідчити про особливу увагу до цього епізоду 18 лютого. При цьому, ми розслідували, зокрема, вбивства і поранення правоохоронців того дня.  Однак важливо, аби епізоди того дня досліджували у комплексі, досліджували ті ризики й загрози, які були для протестувальників. Встановити, чи не було в їх діях самооборони чи крайньої необхідності. Інакше можна вихоплювати окремі епізоди з контексту й покарати всіх, наприклад, хто кидав бруківку. Але це, як і підозра Чорновол, буде у кращих традиціях 2014 року, коли майданівцям оголошували підозри у різних злочинах”, – переконаний Горбатюк.

Амністія, яка не відбулася

Частина активної громадськості майже одразу після оголошення підозри Тетяні Чорновол згадала так званий закон про амністію для майданівців. Проте із ним існує кілька проблем. Точніше, одна проблема – цей закон не працює й ніколи не працював. Для цього варто його прочитати.

По-перше, це закон “Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України”, прийнятий 28 лютого 2014-го. По-друге, там йдеться про звільнення протестувальників від кримінальної відповідальності лише за конкретні злочини:  насильницька зміна влади, завдання умисних тяжких тілесних ушкоджень, крадіжка, грабіж, приховування злочину тощо. Загалом ішлося про кілька десятків статей Кримінального кодексу, окрім ст.115 – умисного убивства, яке інкримінували Чорновол.

Обов’язкова умова звільнення від покарання – дії протестувальників мали бути пов’язані з акціями протесту. Підтвердити це можна було письмовою заявою. По-третє, всі розслідування за фактами скоєних злочинів (тобто йдеться про фактові справи, у яких ще немає конкретних підозрюваних) мала закрити прокуратура. Найбільша проблема закону – пряма заборона для слідчих збирати, обробляти і зберігати інформацію про учасників протестів: імена, прізвища, місце проживання тощо.

Фактично, законодавець заборонив розслідувати будь-які злочини, скоєні в часи Майдану: як проти мітингувальників, так і проти силовиків. Адже так чи так, але слідчі мали збирати персональні дані про потерпілих – тобто учасників протестів.

Цей закон навіть кілька разів намагалися марно застосувати. Наприклад, у справі про загибель майданівця Сергія Дідича. 18 лютого в урядовому кварталі один з протестувальників, Леонід Бібік, тікаючи від силовиків, сів за кермо вантажівки й дорогою наїхав на іншого майданівця. Той помер від отриманих травм. Суд нам Бібіком почався 2015 року, а вже у 2016-му його звільнили від відповідальності за згаданим вище законом. Проте родичі загиблого Дідича звернулися із скаргою до Апеляційного суду, який повернув справу на повторний розгляд. Також була відома історія з Іваном Бубенчиком, якого кілька років тому намагалися затримати за підозрою у вбивстві кількох силовиків 20 лютого. Однак і в цьому випадку закон не спрацював, тож у ситуацію довелося втрутитися тодішньому генпрокурору Юрію Луценку.

“Закон про непереслідування майданівців існує, але застосувати його неможливо. Тому що процедура звільнення від відповідальності, яка там прописана, поза рамками Кримінального процесуального кодексу. Тобто суперечить йому. А цей Кодекс говорить, що закони, які йому не відповідають – не можуть бути застосовані. На практиці це знайшло підтвердження у справі Бібіка: районний суд цей закон використав, а апеляція сказала, що його застосовувати не можна. І справа знову розглядається в суді першої інстанції. Закон недолугий”, – розповідає Горбатюк.

Власне, про проблеми із цим документом слідчі прокуратури говорили впродовж кількох років. Один із прокурорів, Олексій Донський, так взагалі назвав закон “нікчемним” з точки зору права, адже його неможливо було застосувати на практиці. За що отримав від спікера Ради VIII скликання Андрія Парубія звернення до дисциплінарної комісії прокуратури й догану. Але закон від того кращим не став.

Депутати мали близько двох років, аби внести зміни, проте не зробили цього. Про необхідність поправок до закону говорив і колишній генеральний прокурор Руслан Рябошапка. Нинішня ж голова Офісу генпрокурора Ірина Венедіктова взагалі виступає за його повне скасування, адже він нібито “перешкоджає розслідувати убивства правоохоронців” (які, насправді, також розслідували впродовж цих шести років).

Якщо ж повертатися до історії з Тетяною Чорновол, то частина інкримінованих їй злочинів цілком може підпадати під дію цього неробочого закону. І якщо Верховна Рада таки зможе внести низку змін до законодавства – то екс-депутатку, як і інших майданівців, врешті звільнять від відповідальності за участь у подіях 6-річної давності.

Втім, важливіше інше. Обвинувачення, які висунули колишній депутатці, цілком вкладається у концепцію “державного перевороту”, про який кілька років говорили адвокати Віктора Януковича (до яких належав і перший заступник ДБР Олександр Бабіков) у різних судах. Вони у своїх промовах згадували низку прізвищ, зокрема Сергія Пашинського, Петра Порошенка і Тетяну Чорновол.

І якщо слідство висуває підозри, у яких сумніваються навіть представники Офісу генпрокурора, розглядає окремі епізоди поза контекстом подій – то можна говорити про те, що воно пристає на позицію захисту Віктора Януковича. А підпал офісу “Партії регіонів” стає частиною “плану” із нібито захоплення державної влади. І за таких умов розмови від окремих активістів про реванш вже не видаються чимось фантастичним, а ризик отримати обвинувачення за кинуту в бік силовиків бруківку стає цілком реальним.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube