В.о. міністра освіти Шкарлет просить знайти можливість "організувати на наступні два тижні дистанційне навчання для наших дітей". Що мене здивувало в цьому заклику, так це те, що він говорить про "заклади освіти" в цілому, не розділяючи їх на університети, середню і молодшу школи. Однак не складно помітити, що кожна з цих трьох категорій в контексті карантину значно відрізняється від інших і потребує окремої стратегії, пише у своєму блозі на Facebook Іван Примаченко, інформує UAINFO.org.

Перед вимушеним переходом на дистанційне навчання варто оцінити щонайменше три фактори:

1) Наскільки суттєво закриття навчальних закладів цього типу загальмує поширення інфекції;

2) Наскільки дистанційка погіршить навчальні результати студентів;

3) Наскільки болючим таке закриття буде для економіки.

Читайте також: Студенти навчатимуться дистанційно до 15 листопада, з гуртожитків нікого примусово не виселятимуть – Шкарлет

Візьмемо вищі навчальні заклади. Студентські гуртожитки з їх спільними просторами, вечірками і новими знайомствами – майже ідеальні умови для стрімкого поширення вірусу. Тож сенс в переводі ВНЗ на дистанційку очевидний. Тим часом, навчання студентів від цього зміниться мінімально. Для більшості спеціальностей ніщо не заважає продовжувати вести лекції та семінари в Zoom, відправляти реферати і код електронною поштою, спілкуватися з викладачами в месенджерах. Вже не говорячи про безліч безкоштовних онлайн-курсів, доступних українською і англійською. А здатність до самостійного навчання і самоорганізації є ключовою компетентністю, яку потрібно розвивати будь-якому студенту. Звичайно, що перехід на дистанційку буде мати економічні наслідки - студенти з інших міст не зможуть працювати, якщо їх виселять з гуртожитків. Тому логічним було б зробити для них виключення за умови суворого дотримання карантинного режиму.

В середній школі ситуація інша. Діти довго перебувають в замкнених приміщеннях, що створює серйозний ризик зараження, але після школи відправляються додому, так що цей ризик, вірогідно, менше, ніж у студентів в гуртожитках. З іншого боку, вони можуть принести інфекцію зі школи додому. Очікувати від учнів середньої школи високої самоорганізованості нереалістично, а тому вчителі зіткнуться з суттєвими складнощами в організації якісного навчання. Але діти цього віку можуть залишатися вдома самі, що зменшує необхідність батьків відволікатися від роботи і, відповідно, мінімізує економічні втрати.

А от для початкової школи і дошкільних закладів ситуація драматично інша. Деякі дослідження поширення Covid-19 вказують, що діти до 10 років заражають інших рідше дорослих – однак поки даних недостатньо, щоб робити висновки. Втім, точно зрозуміло, що діти цього віку ще не готові до самоорганізації, для них важливо не тільки навчання, а й соціалізація та виховання. Організувати для них якісний навчальний процес дистанційно практично неможливо. Вже не говорячи про те, що дома самих їх не залишити – тож ця відповідальність ляже на батьків, які не зможуть нормально працювати.

Читайте також: В Україні почало діяти нове карантинне зонування

Таким чином питання про дистанційне навчання має вирішуватися по кожній з цих категорій окремо. Чи варто переводити на дистанційку вищі навчальні заклади? Краще питання: чому це вже не було зроблено, адже плюси цього рішення очевидні, а мінуси мінімальні? Чи варто це робити для середньої школи? Враховуючи вибухоподібне зростання захворюваності, це виглядає правильним рішенням. Чи є ситуація настільки неконтрольованою, щоб йти на радикальні заходи та закривати початкову і дошкільну освіту? Відповідь знає тільки уряд, але навіть якщо відповідь "так", то чи буде це ефективним без одночасного жорсткого посилення карантину для дорослих?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube