Російський президент Володимир Путін зневажає радянських лідерів за провал імперії та успадковану від Йосипа Сталіна систему репресій. Попри все це, він повторив їхні помилки в Україні.

Про це пише ізраїльське видання Haaretz, повідомляє УНІАН, інформує UAINFO.org.

2 лютого 1992 року президент Борис Єльцин прибув до Кемп-Девіда на зустріч зі своїм американським колегою Джорджем Бушом-старшим. Там обидва президенти спільно оголосили про закінчення холодної війни.

Незадовго до цього над Кремлем було востаннє приспущено червоний прапор серпа й молота, що колись був символом однієї з наймогутніших країн світу. Радянський Союз формально припинив своє існування, а його 15 республік оголосили про свою незалежність.

У ті часи Путін був чиновником середнього класу в мерії Санкт-Петербурга, будуючи свій шлях у новоствореному світі. Його попередній роботодавець – КДБ – був розпущений кількома місяцями раніше після невдалого перевороту проти радянського лідера Михайла Горбачова. Через десятки років, у 2005 році, Путін заявить, що розпад Радянського Союзу "був найбільшою геополітичною катастрофою століття".

Читайте також: Хто прийде на зміну Путіну: прогноз астрологині

24 лютого 2022 року Путін – витративши два десятиліття на створення пропагандистської бульбашки – відправив свою армію воювати проти України, у спробі відмотати час на 30 років назад, де Росія займає панівне місце не лише у військовій та політичній екосистемі, а, що не менш важливо, культурній.

Як і його радянські попередники, Путін нездатний усвідомити обмеженість режиму, який ґрунтується на страху та пропаганді. Лояльність населення до нього, набута коштом державних ресурсів, не означає сильної боєздатної армії чи ефективної розвідки.

Путінська клептократія, побудована на крижаній економіці, що підживлюється експортом вуглеводнів, вклала мільярди в "модернізацію" російської армії. У результаті, було придбано велику кількість нових блискучих танків для парадів Перемоги на Червоній площі, тоді як значна частина армійського бюджету опинилася в кишенях чиновників з Міноборони. Так само, як це було в Афганістані у 1980-х роках.

Війна в Україні ще далека від завершення, але вже зрозуміло, що бажання Путіна повернути геополітичний годинник провалилося. Гасла, вигадані його пропагандистами на кшталт "Ми можемо зробити це знову" – посилаючись на перемогу над нацистською Німеччиною – виявилися пустими балачками. Реальність же зовсім інша: російське суспільство корумповане і, за великим рахунком, не функціонує як суспільство.

Читайте також: Арестович розповів, коли Путін почав підготовку до війни з Україною

З іншого боку, керівництво України складається з чоловіків і жінок, достатньо дорослих, щоб пам’ятати справжню радянську реальність, і достатньо молодих, щоб досягти успіху в іншій. Вільні від кайданів ностальгії та засвоївши уроки 2014-го року, коли Росія анексувала Крим і вдерлася на Донбас, вони були готові. 

Як і більшість пострадянських країн (за винятком, мабуть, країн Балтії), Україна також страждає від корупції та націоналізму. Але вона з усіх сил намагається не жити минулим та боротися за свою незалежність. Завдяки цим факторам їй вдалося дати гідну відсіч російським гібридним силам.

Деякі західні лідери, зокрема й Ізраїль, усе ще перебільшують владу і "стратегічний геній" Путіна, тому і закликають президента Зеленського відмовитися від своїх територій в обмін на мир.

Вони не розуміють, що Путіну банально байдуже, скільки його солдатів ще загинуть на фронті й чи спричинить він глобальну продовольчу кризу, блокуючи експорт зерна з України.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube