Всі розмови останніх днів щодо поїздки спікерки Палати представників на Тайвань зводилися, фактично, до однієї тези - "чи готові США до великої війни?". На мою думку, насправді, питання варто було починати задавати з менших рівнів - а чи дійсно це частина підготовки до великої війни? Чому ми думаємо, що Вашингтон не хоче/не може гратися гібридними форматами та інформаційними провокаціями? Це, скажімо, стосовно цієї теми доволі вдало робив Китай останні десятиліття - наші американські колеги мали вдосталь часу навчитися.

Про це на власній сторіеці у Facebook пише експерт ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв, інформує UAINFO.org.

В цьому пості спробую вхопити декілька важливих, з моєї точки зору, деталей, які можуть вказувати саме на гібридний характер усієї цієї "акції":

Читайте також: Китай серйозно пригрозив США через візит Пелосі до Тайваню

1. Відсутність континуальності в офіційній комунікації.

За повідомленнями американської преси, була офіційна заява Пелосі про її бажання відвідати Тайвань в межах азійського турне. Це підхопили всі і почали оскаржувати, підтримувати, тиражувати, погрожувати, лякатися... А що саме Пелосі? А вона жодного разу не повторила свою заяву і не підтримала її. Чого там вже казати, що останній твіт зі словом "Тайвань" вона постила в березні 2020-го року. Насправді, цей меседж жив сам в собі, і його підтвердження чи спростування зі сторони Пелосі і не потребувалося - інформація вже створила потрібний прецедент, а отже місію свою виконала.

Читайте також: Увесь світ завмер в очікуванні: Тайвань розгорнув системи ППО в аеропорту, Китай перекидає озброєння

2. Активізація загального переговорного процесу

Американці останні декілька місяців сконцентрували зусилля своєї дипломатії на КНР та Індії. Це необхідно для їх стратегії в декількох вимірах: з однієї сторони, встановлення нової біполярності потребує нових правил гри і постійного взаємного контролю дипломатичними інструментами, а з іншої - вдала стратегія у відносинах із Делі та Пекіном дозволяє набагато ефективніше ізолювати росію та Іран. Китай останнім часом знову почав ставати в позу і затримувати переговори. Тому невелика інформаційна провокація - до того ж, приурочена до важливих дат, як от річниця Визвольної Армії Китаю - вельми вдало активізувала перемовини. Все ж, чорний піар - найкращий піар, чи не так?

3. Повернення до "стратегічної невизначеності"

Цього року Байден вже пішов на доволі суттєве загострення по питанню Тайваню. Давайте, хоча б, згадаємо його промову в Південній Кореї, де він недвозначно сказав, що США будуть захищати Тайвань. По суті, це був злом політики "стратегічної невизначеності", яка ще з часів Холодної війни давала Вашингтону можливість маневрувати у питанні відносин і з Пекіном, і з Тайбеєм. Вся ситуація довкола поїздки Пелосі - це чудовий приклад цієї самої невизначеності в найкращі її роки. Очевидно, на хвилі оптимізму у економічних переговорах із Китаєм та потенційним важливим дзвінком двух лідерів, Вашингтон побачив набагато більше плюсів у повернені саме до цієї перевіреної стратегії.

Як бачимо, США само створило проблему і само її вирішило - по суті, відсутність загострення тепер сприймається як "виважена та мудра політика Байдена". Тому і іміджево, і політично Сполучені Штати змогли вижати з цієї ситуації багато плюсів - і все це при тому, що їх основним інструментом знову стало мовчання ключового гравця (в цьому випадку - спікерки Пелосі). Вкид інформаційної бомби, певний час її для набуття ефекту, витримка паузи, а далі - продовження стратегічної невизначеності. Думаю, скоро варто буде кодифікувати рецепт цієї інформаційної зброї.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube