Судячи із заяв Путіна, світ зараз набагато ближчий до використання ядерної зброї, ніж будь-коли після Кубинської кризи

Свій ядерний шантаж Росія розпочала одразу після повномасштабного вторгнення в Україну. 27 лютого Путін віддав наказ вищому військовому керівництву перевести сили стримування в особливий режим бойового чергування, як відповідь на нібито недружні кроки збоку країн Заходу. Після цього тема із можливим застосуванням ядерної зброї Росією постійно присутня в порядку денному, пише для НВ історик, викладач, дослідник новітньої історії України та Холодної війни, доктор філософії, автор книги про історію Антибільшовицького блоку народів Григорій Рій, інформує UAINFO.org.

Особливо загострилася ця проблема після явних провалів російських військ на фронтах, а також після проведення незаконних референдумів на тимчасово окупованих територіях України та їх нелегітимного «включення» до складу РФ. Перед початком ядерних навчань країн НАТО, один з генералів армії Норвегії заявив, що Росії набагато вигідніше використовувати ядерну загрозу, ніж прямо застосувати на полі бою. Більшість експертів також стверджують, що поки не має ознак того, що Росія використає свій ядерний потенціал на полі бою найближчим часом, однак ризик використання ядерної зброї зараз є найвищим з часів Кубинської ракетної кризи.

Читайте також: Ядерна зброя не допоможе Путіну захопити Україну – ISW

Так, світ уже стояв на порозі нової світової війни, яка мала всі ознаки того, щоб перерости у ядерну. І було це у середині жовтня 1962 року. Декілька років до цього на Кубі до влади прийшов комуністичний уряд Фіделя Кастро, усунувши з поста президента Фульхенсіо Батісту, та отримавши підтримку від Совєцького Союзу. Спочатку співпраця з союзом передбачала співпрацю у аграрному секторі та промисловості, однак після невдалої спроби висадки інспірованої ЦРУ групи військових у затоці Свиней, що мали на меті усунути Кастро, поширилася і на військово-промисловий комплекс.

У травні 1962 року Хрущов вирішив розмістити на Кубі 50 тис. совєцьких військових, балістичні ракети середньої дальності, винищувачі, легкі бомбардувальники, крилаті ракети, кораблі і підводні човни, а також стратегічну і тактичну ядерну зброю. Це була частина плану із посилення військової присутності СССР у Латинській Америці. У жовтні американському літаку вдалося отримати підтвердження наявності споруджених місць для ракет на острові поблизу міста Сан-Крістобаль. 16 жовтня розшифровані знімки показали американському президентові Джону Кеннеді. З цього дня і протягом наступних 13 днів тривало гостре протистояння, що увійшло в історію пізніше як Кубинська ракетна криза, Карибська криза або Жовтнева криза 1962 року.

Максимального напруження ситуація досягла 26 жовтня, коли Кастро у листі до Хрущова закликав СССР завдати превентивного ядерного удару по США, щоб запобігти вторгненню на Кубу. З 22 жовтня острів перебував у так званому морському карантині. Адміністрація Кеннеді спеціально використовувала термін «карантин», щоб не посилювати протистояння військовим терміном морська блокада. Це також дозволило отримати підтримку своїх дій від Організації Американських Держав. 26 жовтня американські розвідники під час чергових польотів над Кубою повідомили, що совєцькі ракетні комплекси близькі до стану бойової готовності. Кеннеді був переконаний, що лише безпосередня атака на Кубу дозволить знищити комплекси на острові та змусить совєтів капітулювати.

Читайте також: Медведєв влаштував істерику через підрив Кримського моста: РФ знищить "терористів" 

Зброя масового знищення, що могла призвести до зникнення усієї людської цивілізації, з’явилася спочатку у США, і вперше була ними ж і використана в ході завершення Другої світової війни проти японців. Совєцький Союз вперше провів випробування ядерної бомби у серпні 1949 року. На початку Холодної війни жодна із сторін не розглядали нове озброєння, як гарант перемоги у можливій війні, навпаки продовжували нарощувати важке конвенційне озброєння, тобто зброю, що не передбачала масового ураження. Однак ситуація кардинально змінилася на початку 1960-х років. Станом на 1962 рік ядерний запас озброєння США складав понад 27 тис. одиниць. Совєти значно відставали і мали на озброєні більше 3 тис. одиниць. Наявність такої кількості ядерних запасів (крім США та СССР на той час меншими запасами володіли також Франція та Велика Британія) зробили відносини між обома країнами набагато напруженішими, а ядерне озброєння розглядалося тепер їхніми керівниками як своєрідний важіль тиску.

Тому у Кубинській ракетній кризі 1962 року з’явився ще один важливий момент — страх лідерів США та СССР через можливий початок ядерної війни. У ході попередніх конфліктів ядерна зброя уже застосовувалася як спосіб психологічного тиску на противника. До прикладу, під час Корейської війни (1950−1953) Трумен надіслав важкі бомбардувальники Боїнг Б-29 до острова Гуам в Тихому океані, але без ядерних зарядів. Це мало продемонструвати стратегічну рішучість США, якщо розпочнеться світова війна. У якійсь мірі це спрацювало і наступний американський президент Ейзенхауер навколо ядерних погроз побудував свою політику Nеw Look, що передбачала використання саме тиску можливим застосуванням ядерної зброї задля стримування подальшої ескалації противника чи агресії. Він дотримувався цієї політики під час Першої кризи у Тайванській протоці 1955 року. Хрущов також використав схожий метод «ядерної дипломатії» в ході Суецької кризи. Однак лідери США та СССР усвідомлювали можливі катастрофічні наслідки ядерної війни, тому їхні дії не виходили за межі дипломатичних заяв.

Читайте також: Байден заявив про найвищу загрозу ядерного "Армагеддону" з часів Карибської кризи 

Коли у 1961 році Джон Кеннеді став наймолодшим президентом США, Хрущов помилково вважав, що тиск на нього матимете сприятливіші наслідки, ніж за попереднього президента. Тому і вирішив випробувати Кеннеді спочатку під час Берлінської кризи 1961, а пізніше — розміщенням ядерного озброєння на Кубі. Особливе напруження у відносинах між обома виникло у листуванні. 22 жовтня 1962 року перед своїм телевізійним зверненням до американського народу та оголошенням карантину, Кеннеді написав листа Хрущову, де висловив своє занепокоєння діями совєцького лідера та його спробами почати ядерну війну, яка матимете катастрофічні наслідки як для усього світу так і для СССР. У відповіді від 25 жовтня Хрущов звинуватив Кеннеді у спробі залякати Союз ультиматумами та погрозами. Таким чином, совєцький лідер намагався вести гру нервів, яка звичайно ж була небезпечною і могла призвести до непередбачуваних наслідків. Він очевидно усвідомлював, що американці не хочуть ядерної війни, але він також не був готовий завдати превентивного удару, тому у проханні Кастро про превентивний ядерний удар було відмовлено.

Як зазначає історик Сергій Плохій, саме поведінка Кеннеді та Хрущова і їхній страх перед можливою ядерною війною дозволили зняти напругу та мирно завершити кризу. Кеннеді, незважаючи на усю серйозність підготовки до ударів по Кубі, постійно залишав можливість для дипломатичного вирішення. А СССР через свого посла та журналіста ABC News Джона Скалі запропонували вирішення конфлікту — зняти карантинні обмеження щодо Куби та гарантувати, що США не вторгнуться на острів. Інша пропозиція стосувалася американських ракет в Туреччині, які Хрущов також пропонував прибрати. Ця пропозиція була надіслана 27 жовтня у той час, коли американський літак разом із пілотом було збито над Кубою. Американці готувалися до вторгнення в наступні декілька днів, однак Кеннеді вирішив надіслати листа Хрущову, де погоджувався на його першу пропозицію. Таємна зустріч Роберта Кеннеді та посла Добриніна вирішила питання щодо американських ракет у Туреччині, і наступного дня, 28 жовтня, Хрущов публічно оголосив, що СССР приберуть ракети з Куби.

Кубинська ракетна криза 1962 року стала точкою біфуркації у Холодній війні. Вона показала, що пряма конфронтація між сторонами конфлікту є небезпечною, тому розпочалися переговори щодо контролю над ядерним озброєнням. Це дозволило стабілізувати взаємини між обома таборами та зменшити ризик можливої війни. У наступні роки було встановлено спеціальну лінію телефонного зв’язку між Кремлем і Білим домом, відому як Hotline, для постійної комунікації між лідерами.

До початку повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року загроза використання ядерної зброї стосувалися переважно певних стадій розробок та ядерних випробувань Північною Кореєю та Іраном. У серпні 2019 року США та РФ оголосили про свій вихід із договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності 1987 року, що фактично означало повернення до гонки озброєнь часів Холодної війни. Тільки у той період все було підпорядковано виключно двом наддержавам, які у жовтні 1962 року зрозуміли усю небезпеку застосування ядерної зброї. Сьогодні ж маємо справу із регіональними переважно авторитарними силами, які прагнуть ревізіонувати існуючий міжнародно-політичний лад. Чи буде цей перегляд успішним залежить зараз від розвитку російсько-української війни. І, судячи із заяв кремлівського диктатора, світ зараз набагато ближчий до прямого використання ядерної зброї, ніж будь-коли після Кубинської ракетної кризи. Експерти схильні вважати, що Росія може застосувати тактичну ядерну зброю на полі бою. І, що важливо згадати, про наявність цього виду озброєння на Кубі світ дізнався лише після розвалу СССР у 1992 році.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube