Фото: Indstock / Adobe Stock Помилки мореплавців призводили до появи так званих "фантомних островів"

Помилки мореплавців призводили до появи так званих "фантомних островів". Це острови, які зафіксовані на картах і вважалися реальними, але пізніше було доведено, що їх не існує. Протягом століть такі випадки породили безліч міфів та легенд, повідомляють Ancient Origins, інформує UAINFO.org з посиланням на Фокус. 

Туле: Земля на північ від Британії

Вперше Туле "відкрив" близько 325 року до н.е. грецький мореплавець Пітей. Його відправили дослідити північну Європу, щоб визначити походження всієї її торгівлі. Пітей відплив зі свого рідного порту Пассалія (сучасний Марсель), вийшов в Атлантику і попрямував на північ.

Він знайшов Британію, яку записав як Бриттанію або Пріттанію. На північ від Британії він знайшов острів, який назвав Туле.

Оригінальні праці втрачені, тому, на жаль, все, на що ми можемо спиратися, — це коментарі географів, таких як Страбон. Деякі географи вірили Пітею, інші — сумнівалися: Страбон вважав Туле вигадкою після того, як прочитав опис Пітея про те, що північні моря були вкриті льодом.

Птолемей, з іншого боку, повірив мореплавцю і включив Туле до свого атласу світу "Географія", опублікованого близько 100 року нашої ери. Цю працю переклали флорентійські вчені у 1410-х роках, і в такому вигляді Туле продовжував з'являтися як великий острів на північ від Британії на картах цього періоду аж до 17-го століття.

Звісно, з часом з'ясувалося, що ніякого великого острова на північ від Британії не існує. Вважається, що Пітей, найімовірніше, або вигадав його, або опинився на одному з Шетландських, Фарерських островів, або навіть доплив до Ісландії чи Норвегії. Інша теорія полягає в тому, що островом могла бути Ірландія. Хай там як, Туле не існує.

Вперше Туле "відкрив" близько 325 року до н.е. грецький мореплавець Пітей. Фото: Public Domain

Кассітеріда: Олов'яні острови

Першу письмову згадку про Кассітеріди (тобто Олов'яні острови) зробив Геродот приблизно в 430 році до нашої ери. Він чув лише чутки про ці землі, але допускав їхню реальність. Він записав їх як місце, де стародавні греки добували олово.

Пізніші географи, такі як Посідіній та Страбон, намагалися визначити місцезнаходження островів. Вони вважали, що це були невеликі острови, які знаходилися десь біля північно-західного узбережжя Піренейського півострова. Посідіній і Страбон вважали їх місцем розташування олов'яних і свинцевих копалень, тоді як Діодор Сікул вважав, що вони просто отримали свою назву через близькість до олов'яних районів Північної Іберії. Коротше кажучи, жоден античний письменник не був упевнений, де вони знаходяться.

Така плутанина виникла через те, що більшість греків не знала де насправді видобувають олово: цей промисел був ретельно охоронюваною таємницею моряків Гадеса (Кадіс у сучасній Іспанії), які контролювали торгівлю оловом. Греки знали лише те, що воно надходило із заходу, а отже, десь на заході мають бути багаті на олово острови, які вони ще не дослідили.

Зрештою, греки виявили, що більшість олова надходила з північно-західної Іберії та Британії. Жодне з цих місць не збігалося з попередніми описами островів Кассітеріда. Проте греки та римляни не здавалися. Замість того, щоб вважати існування Кассітерід непорозумінням, вони вирішили повірити, що існує три джерела олова. Іберія, Британія та досі загадкові острови Кассітеріда. Останні вони так і не знайшли.

Першу письмову згадку про Кассітеріди (тобто Олов'яні острови) зробив Геродот приблизно в 430 році до нашої ери. Фото: Public Domain

Гора Пенглай: Містична гора Азії

Не лише стародавні європейці губилися і робили помилкові відкриття. Їхні родичі в Азії робили те саме. Гора Пенглай — це легендарна земля, яка з'явилася в китайській міфології, а також в японській міфології (під назвою Хорай).

Вперше горк Пенглай записали в "Класиці гір і морів". Книга є китайським класичним текстом, який охоплює географічні та культурні аспекти Китаю доціньського періоду, а також охоплює цілу низку китайської міфології. Вона містить детальні описи різних міфологічних місць, а також описи ліків, тварин і геологічних особливостей.

Деякі з цих описів є правдивими та точними, а інші — вигадливими та дивними. Оскільки ці міфи зображені в книзі як факти, ранні китайські вчені називали її бестіарієм і вірили в її достовірність. Це призвело до того, що гора Пенглай отримала статус фантомного острова.

У книзі описано, що гора Пенглай знаходиться на східному кінці Бохайського моря на східному узбережжі Китаю. Згідно з давніми китайськими міфами, це море було домом для трьох божественних гір. Пенглай була однією з них. Вважалося, що на цих горах живуть боги.

Історично склалося так, що гору Пенглай намагалися знайти. Цінь Ши Хуан-ді, засновник династії Цінь, наказав своїм людям шукати острів під час пошуків еліксиру життя. Вважається, що китайські вчені могли переплутати гору Пенглай з іншими горами в Азії, зокрема, з горами в Японії та на Південно-Корейському півострові.

Гора Пенглай — це легендарна земля, яка з'явилася в китайській міфології, а також в японській міфології (під назвою Хорай). Фото: Public Domain

Острів Святого Брендана

Плутанина навколо фантомних островів тривала ще довго після античного періоду. З розвитком технологій, коли люди ставали сміливішими і здатнішими здійснювати далекі подорожі, відкривали все більше і більше фантомних островів.

Історія острова Святого Брендана сягає корінням у раннє середньовіччя. Він названий на честь святого Брендана, раннього ірландського монаха, який стверджував, що висадився на ньому в 512 році нашої ери разом з 14 своїми ченцями.

Брендан і його ченці повідомляли, що вони відправляли там месу, перебуваючи лише 15 днів. Натомість кораблі, які чекали на їхнє повернення, скаржилися, що чекали на святого та його людей цілий рік. Вони скаржилися, що поки вони чекали, острів цілий рік був прихований густим туманом.

Кажуть, що острів знаходиться в північній частині Атлантичного океану на захід від північної Африки. Інші монахи намагалися знайти острів, але безуспішно. Цей містичний острів, який нібито був оповитий туманом і до якого неможливо було дістатися, незабаром став легендою.

Значно пізніше островом зацікавилися португальці. У 15 столітті відомий португальський дослідник Генріх Мореплавець був переконаний, що острів існує. Він наказав морському капітану відвідати острів, але той так і не повернувся. Протягом 15-го та 16-го століть неодноразово робилися спроби відкрити острів. Різні моряки стверджували, що підходили близько до острова, але так і не змогли висадитися.

Аж до 19-го століття цю таємничу землю все ще бачили, переважно релігійні дослідники, такі як шотландський монах Сігберт де Гемблу у 1719 році та францисканський монах у 1759 році. Ці знахідки призвели до ще більшої кількості експедицій у цьому районі.

Зрештою, спостереження за островом ставали все рідшими і рідшими, поки не припинилися зовсім. Він більше не з'являється на жодних картах і був класифікований як фантомний острів.

Кажуть, що острів знаходиться в північній частині Атлантичного океану на захід від північної Африки. Фото: Public Domain

Фрісландія: картографу не завжди можна довіряти

Деякі фантомні острови з'являються через безневинні непорозуміння та плутанину між міфом і фактом. В інших випадках, вони є наслідком простої людської нечесності, оскільки "відкриття" острова — чудовий спосіб зробити собі ім'я.

У 1558 році венеціанець Ніколо Зенон опублікував карту і лист. Вважалося, що листи надійшли від двох його предків, Антоніо та іншого Ніколо, які, як повідомлялося, пропливли Північною Атлантикою в якийсь момент близько 1400 року.

Ці листи нібито написані першим Ніколо до Антоніо з Фрісландії. На супровідній карті Фрісландія була позначена приблизно на півдорозі між Норвегією та найпівнічнішою північно-східною точкою Шотландії. У листах Ніколо стверджував, що у нього все добре, і заохочував свого родича Антоніо приїхати і приєднатися до нього.

Правдивість цих листів поставили під сумнів, коли їх вперше опублікували, але це не завадило багатьом картографам додати Фрісландію на свої карти. Деякі картографи пішли ще далі і додали на свої карти Фрісландії затоки, гірські хребти і навіть міста. Рівень деталізації, якого їм вдалося досягти, був неймовірним, особливо, якщо врахувати той факт, що Фрісландії ніколи не існувало.

На супровідній карті Фрісландія позначена приблизно на півдорозі між Норвегією та найпівнічнішою північно-східною точкою Шотландії. Фото: Public Domain

Острів Каліфорнія: картографи можуть бути впертими

Іноді фантомні острови залишаються ще деякий час, навіть після того, як з'являються докази того, що вони ніколи насправді не існували. Так сталося з островом Каліфорнія.

Острів Каліфорнія вперше згадується в романтичному романі Гарсі Родрігеса де Монтальво "Серги Еспландіана" 1510 року. Письменник згадує про острів так: "Знайте, що по праву руку від Індії є острів, який називається Каліфорнія, дуже близько до земного раю; і він населений чорношкірими жінками, серед них немає жодного чоловіка, бо вони живуть на зразок амазонок".

Вважається, що опис Родрігесом місця, яке він вигадав, збентежив дослідників, коли в 1533 році експедиція вперше відкрила південну частину півострова Баха-Каліфорнія. Дослідники зазнали нападу аборигенів і втекли. Вони повернулися в 1535 році і спробували заснувати колонію, але вона проіснувала недовго. Обмеженість інформації про відкриту ними територію призвела до того, що її назвали островом Каліфорнія.

Звичайно, насправді півострів Баха-Каліфорнія є частиною материкової частини Північної Америки, відокремленою від континенту Каліфорнійською затокою. Іншим дослідникам не знадобилося багато часу, щоб з'ясувати це. Протягом наступних років дослідники висадилися в цьому районі і зрозуміли, що "острів Каліфорнія", ймовірно, був фантомним островом.

Попри все більшу кількість доказів того, що острова Каліфорнія не існує, знадобилося багато часу, щоб цей факт дійшов до картографів. Вперше острів з'явився на картах у 1622 році, доти доказів проти нього вже накопичувалося, і він залишався на картах аж до 18-го століття.

Острів Каліфорнія вперше згадується в романтичному романі Гарсі Родрігеса де Монтальво "Серги Еспландіана" 1510 року. Фото: Public Domain

Гі-Бразилія: Ще один європейський примарний острів

Бразилія, або, як її ще називали, Гі-Бразилія, була примарним островом, який, на думку людей, знаходився в Атлантичному океані на захід від Ірландії. Як і острів Святого Брендана, він, за переказами, більшу частину часу його огортав туман, що робило його недосяжним.

Вперше Гі-Бразилія з'явилася на морських картах у 1325 році. Протягом наступних кількох сотень років робилися різні спроби відвідати цей таємничий острів. Широко розповсюдженою була думка, що острів можна побачити лише один день на сім років. Експедиції залишали Брістоль у 1480 та 1481 роках. Джон Кабот, відомий італійський мореплавець і дослідник, стверджував, що відвідав острів.

У 1674 році інший мореплавець, капітан Джон Нісбет, заявив, що бачив острів під час подорожі до Ірландії з Франції. Він стверджував, що бачив на острові великих чорних кроликів, якими керував маг, що жив у кам'яному замку. Єдина проблема полягала в тому, що це була літературна вигадка ірландського письменника Річарда Хеда.

Бразилія, або, як її ще називали, Гі-Бразилія, була примарним островом, який, на думку людей, знаходився в Атлантичному океані на захід від Ірландії. Фото: Public Domain

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube