Помер Дмитро Павличко. Серце українського поета, шістдесятника, громадсько-політичного діяча і Героя України зупинилося 29 січня. Йому було 93 роки.

Про смерть Павличка повідомив голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський. Він уточнив, що скорботну звістку підтвердив Богдан Горинь із посиланням на дочку письменника, інформує UAINFO.org.

Видатний український діяч культури, громадський і політичний діяч, публіцист і перекладач Дмитро Васильович Павличко помер у неділю ввечері.

"Світла пам'ять і Царство небесне, шановний і дорогий Дмитре Васильовичу", - йдеться у публікації.

Дмитро Павличко народився 28 вересня 1929 року на Прикарпатті в селі Стопчатів в селянській багатодітній родині. Спочатку навчався у польськомовній школі в Яблунові, згодом - в Коломийській гімназії та у Яблунівській середній школі.

Майбутній великий поет з осені 1945 pоку по літо 1946 року був ув'язнений за справою щодо звинувачення в належності до УПА. Він тоді публічно визнав свою належність до Української повстанської армії, а в одному з інтерв'ю розповідав, що його загін розпустили, а самого - відправили до школи.

Павличко продовжив навчання, та у 1953 році закінчив філологічний факультет Львівського університету.

Дмитро Павличко завідував відділом поезії редакції журналу "Жовтень", що нині має назву "Дзвін", а після переїзду до Києва працював у секретаріаті СПУ. Упродовж 1971-1978 років редагував журнал "Всесвіт".

Перша збірка поезій Павличка "Любов і ненависть" вийшла друком у 1953 році. Пізніше з'явилися поетичні книги "Моя земля" (1955), "Чорна нитка" (1958) "Правда кличе" (1958), "Пальмова віть" (1962), збірка "Гранослов" (1968), "Сонети подільської осені" (1973), "Таємниця твого обличчя" (1974), "Сонети" (1978), "Спіраль" (1984), "Поеми й притчі" (1986), "Покаянні псалми" (1994).

Читайте також: Помер сотенний Української повстанської армії з Івано-Франківщини Мирослав Симчич

Також Дмитро Васильович уклав антологію перекладів "Світовий сонет" (1983). Додамо, що перекладав він з англійської, іспанської, італійської, французької, португальської, їдиш та багатьох слов'янських мов.

А його літературно-критичні праці зібрані в книжках "Магістралями слова" (1978), "Над глибинами" (1984), "Біля мужнього слова" (1988).

Також Павличко - автор сценаріїв до фільмів "Сон" (1964, у співавт. з Володимиром Денисенком), "Захар Беркут" (1971), а також автор текстів пісень у фільмі "Роман і Франческа" (1960).

Дмитро Павличко був одним з організаторів Народного руху України, Демократичної партії України, першим головою Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка.

Також Павличко був народним депутатом Верховної Ради у періоди з 1990 по 1994 рік, з 1998 по 1999 рік та з 2005 по 2006 рік.

Читайте також: Помер великий друг України актор Вахтанг Кікабідзе

Він - один з авторів Декларації про державний суверенітет України та першої зовнішньополітичної доктрини самостійної держави, що передбачала нейтральний та позаблоковий статус України.

У 2002 році Павличко став почесним професором Київської могилянської академії. У 2006-му його було обрано Головою Української Всесвітньої Координаційної Ради.

Був Павличко і дипломатом: з 1995 по 1998 рік - Надзвичайним і Повноважним послом України в Словаччині, а з 1999 по 2002 рік - у Польщі.

Дмитро Павличко нагороджений Державною премією України ім. Т.Г.Шевченка, орденом "За заслуги" III ст., орденом Свободи, орденами князя Ярослава Мудрого IV ст. та V ст. Він мав звання Герой України з врученням ордена Держави (27 вересня 2004 рік).

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube