«Так, я особисто знаю багатьох, хто не ходить ні до яких бомбосховищ. Але ми можемо собі інше питання поставити: чи можете ви назвати велику кількість українців, які роблять регулярний чек-ап свого здоров’я і відповідально до цього ставляться?» — наводить приклад експертка.

«Таке наше філософське ставлення до життя», — стверджує вона. — «У нас така особливість, що ми трохи фаталісти… А згадайте „ковід“ — що, багато людей пішли щепитися? Які тут бомбосховища».

З іншого боку, не у всіх під домом є бомбосховище, як, наприклад, в Ізраїлі, звертає увагу Ткалич. «Там зовсім інша інфраструктура. У нас декому до бомбосховища йти 15−20 хвилин. Або це підвал у будинку, який теж може завалитися. Тож найпростіше зіслатися лише на нашу безвідповідальність, але, я думаю, що це запитання і до адміністрацій, і до влади», — зазначає психологиня.

Хибного відчуття безпеки додає засилля телеграм-каналів, які відразу сповіщають, що й куди летить, і це дуже розслабляє. «Бо ти сидиш собі, п'єш каву, якщо прочитав, що ракети летять не до тебе, а в зовсім інший регіон, хоча повітряна тривога оголошена», — зазначає Ткалич.

«І адаптація теж дається взнаки», — додає вона.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube