Кількість напрямків українського наступу досягла шести, тоді як операції ЗСУ в районі Антонівського мосту стали новою проблемою для російської пропаганди: деякі «воєнкори», включно з прокремлівськими, заперечили «переможну» для окупантів версію, озвучену російським Міноборони.

Про це йдеться у новому зведенні Інституту вивчення війни, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.ua.  

Протягом 2 липня ЗСУ провели контрнаступальні операції на шести ділянках фронту та досягли успіхів на деяких з цих напрямків. Зокрема Міністерство оборони Росії та інші російські джерела визнали, що українські війська вели наступальні дії:

• на Лиманському напрямку,
• в районі Бахмута (один з «воєнкорів» підтвердив, що українські сили досягли успіхів на південний захід від Кліщіївки, 7 км на південний захід від Бахмута а речник Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий, що українські війська продовжують наступати на флангах в районі Бахмута);
• на ділянці Авдіївка-Донецьк;
• на заході Донецької області (геолоковані кадри, опубліковані 1 липня, свідчать, що українські сили просунулися на північний схід від Володимирівки, це 12 км на південний схід від Вугледара, на заході Донецької області)
• на адміністративному кордоні між Запорізькою та Донецькою областями;
• на заході Запорізької області (російські «воєнкори» підтверджують наступальні операції ЗСУ на південь і південний захід від Оріхова, а запорізький колаборант Володимир Рогов заявив, що ЗСУ просунулися до російських окопів поблизу Роботиного (12 км на південь від Оріхова) і що в цих окопах точаться ближні бої)

При цьому деякі російські джерела описують ці наступи як нібито менші тактичні операції, аніж попередні контрнаступальні дії ЗСУ.

Читайте також: Росія може підірвати Запорізьку АЕС: Times назвало мотиви Путіна 

Операції Збройних сил України в районі Антонівського мосту спровокували помітну хвилю подій в російському інформаційному просторі, аналітики ISW висловлюють з цього приводу кілька висновків.

• Міністерство оборони Росії намагається консолідувати контроль над російським інформаційним простором, підриваючи зусилля тих «воєнкорів», які не повторили офіційну версію пропаганди щодо подій довкола мосту. 1 та 2 Міноборони РФ заявило, що російські війська нібито «успішно відбили» спробу українського десанту на лівому березі Херсонської області біля Антонівського мосту та непропорційно святкували цю «перемогу» над незначним десантом ЗСУ. Однак деякі російські «воєнкори», всупереч повідомленням Міноборони, зазначили, що бої досі тривають і що українські сили утримували деякі позиції біля Антонівського мосту станом на 2 липня. Тоді у російських Телеграм-каналах почали з’являтися пости з критикою кількох прокремлівських і провагнерівських пабліків, повідомлення яки суперечили офіційному наративу Міноборони Росії. Таких «воєнкорів» звинуватили у поширенні нібито «неправдивої інформації» про ситуацію навколо Антонівського мосту та в допомозі українським «психологічним операціям». Своєю чергою, ті Телеграм-канали, які повідомили про продовження боїв біля мосту, звинуватили Генштаб Росії в тому, що він розпочав атаку на спільноту російських «воєнкорів». Вони нагадали, що в 2022 році російський Генштаб і Міноборони вже намагалися порушити кримінальну справу проти «воєнкорів, і заявили, що більш точне висвітлення фронтових реалій значною мірою підриває спроби Міноборони РФ перебільшити успіхи Росії. Деякі з цих «воєнкорів-бунтівників» раніше напряму взаємодіяли з Володимиром Путіним, нагадують в ISW, тож цілком імовірно, що Міноборони Росії прагне піддати цензурі деяких афілійованих з Кремлем «воєнкорів» через побоювання, що ці ультранаціоналісти можуть розкрити Путіну російські військові невдачі під час щомісячних засідань т.зв. «робочих груп з питань СВО» у Кремлі.
• Конфлікт Міноборони РФ Росії зі спільнотою «воєнкорів» через тривіальну бойову операцію біля Антонівського мосту може свідчити про те, що російське військове командування не бачить інших «успіхів», про які можна було б доповісти Путіну на тлі українського контрнаступу. Раніше ISW припускав, що російське Міноборони, можливо, перебільшило свою «перемогу» на сході Херсонської області, аьи відновити репутацію російської групи військ Дніпро та Південного військового округу (ПВО), чий штаб у Ростові-на-Дону тиждень тому оточила та захопила ПВК Вагнера. Міністерство оборони Росії постійно перебільшувало втрати України від початку повномасштабного вторгнення і, можливо, не впевнене, що такі повторювані [неправдиві] наративи достатньою мірою компенсують відсутність будь-якого прогресу Росії на полі бою, адже ЗСУ продовжують «обмежені, але постійні просування на сході та на півдні України», нагадали в ISW.
• Спроба російського Міноборони перебільшити заявлену тактичну «перемогу» Росії біля Антонівського мосту та його спроби обмежити альтернативну інформацію мали зворотний ефект. Російські «воєнкори» почали звинувачувати військове командування Росії в тому, що воно не надало російським військовослужбовцям на східному березі Херсонської області катери та інші припаси, і загалом звинувачували Міноборони РФ у брехні про ситуацію на передовій з власних корисливих міркувань. Таким чином, російська провоєнна спільнота продовжує критикувати російське Міноборони навіть після невдалого заколоту ПВК Вагнера і навіть тоді, коли Пригожин фактично втратив свою [пропагандистську] платформу в Росії.

Читайте також: Байден назвав реальною загрозу застосування Путіним тактичної ядерної зброї

Тим часом Володимир Путін досі стоїть перед вибором: стати на бік російського Міноборони, щоб захистити його ослаблену репутацію, чи зберегти свою підтримку серед провоєнних ультранаціоналістичних «воєнкорів» та їхніх мереж. У липні та жовтні 2022 року Міноборони Росії вже розпочинало подібні організовані атаки на ворожих йому «воєнкорів», однак вони не призвели до арештів та покарань за критику російського військового командування. Тоді ISW оцінив, що Путін не був зацікавлений в обмеженні спільноти «воєнкорів», оскільки він цінував підтримку цих кіл у його вторгненні в Україну. Тож натомість диктатор дедалі більше «інтегрував» обраних «воєнкорів», залучивши їх до прокремлівського кола — ймовірно, частково для того, щоб перевіряти Міноборони Росії. Євген Пригожин раніше широко використовував російських «воєнкорів» для просування своїх спроб замінити керівництво російського Міноборони на посадових осіб, пов’язаних з ПВК Вагнера, і тепер Путін опинився перед вибором: цензурувати чи заспокоїти «воєнкорів» після пригожинського бунту. Якщо диктатор прагне відновити та зміцнити довіру до Міноборони, йому необхідно буде заборонити російським «воєнкорам» критикувати дії відомства, хоча провали [на полі бою], проблеми та очевидна постійна неправдивість заяв Міноборони можуть зробити це завдання нездійсненним. Тому натомість, як припускають в ISW, Путін може вирішити й надалі «заспокоювати» спільноту «воєнкорів» і шукати цапів-відбувайлів за невдачі у російському Міноборони МО, що є набагато легшим заходом. Такий курс дій міг би дозволити Путіну зберегти підтримку в російському ультранаціоналістичному таборі за рахунок Міноборони. Але такий спосіб дій несе й ризик для Путіна: триваюча криза довіри до російського Міноборони може дати можливість іншим амбітним діячам у РФ просувати свої інтереси за його рахунок, як це намагався зробити Пригожин.

Інфографіка: ISW

Інфографіка: ISW

Інфографіка: ISW

Інфографіка: ISW

Інфографіка: ISW