Фото: Warner Bros. Pictures

Шалений кіноматографічний голод замучив кіногурманів до нестями. Спочатку пандемія, потім масштабний страйк у Голлівуді, то зривали зйомки, то переносили гучні прем’єри. Та й загалом криза ідей просто інфікувала «фабрику мрій». За останні роки вийшло лишень кілька дійсно достойних стрічок. Фільмів, які можна вважати витвором мистецтва. Можливо саме тому кіномани зі всього світу з таким нетерпінням чекали на другу частину «Дюни», прем’єру якої кілька разів переносили якраз через той самий голлівудський страйк.

Нагадаю, 2021 року на великі екрани вийшла фантастична стрічка «Дюна» від режисера Дені Вільнева, основою якої став роман Френка Герберта. І це кіно полонило глядачів. Крутий сюжет, відмінний сценарій, глибока режисура, неймовірної краси зйомки. А акторський склад такий, що іншим кінотворцям можна заздрити й заздрити, а потім кусати лікті… Не фільм, а просто який суцільний кінодесерт. Настільки смачний, що скуштувати ще одну порцію хотілось якомога швидше. Втім чекати довелося кілька років.

І довгоочікуване продовження «Дюни» в авторитетному рейтингу IMDb просто на своєму старті майже обігнало культову стрічку «Втеча з Шоушенка», яка займає перше місце у списку 250 найкращих фільмів! Уявіть собі сенсацію! Фільму ще майже ніхто не бачив (тільки трейлери), а він вже фактично на вершині. Ось такі високі очікування були від цього кіно. Але виявилося, що вони були абсолютно марними.

Друга частина є прямим продовженням першої серії «Дюни». А дія відповідно відбувається на пустельній планеті Арракіс. Переповідати сюжет немає жодного сенсу, бо це фактично окрема фантастична «Санта-Барбара», в якій глядач має пройти кожен крок сам на сам із головними героями та добре з ними познайомитися. А ось що має сенс, це детально розібрати це кіно «по кісточках».

Хочеться почати з того, що сценарій стрічки (писали сам Дені Вільнев та Джон Спейтс) виявився доволі посереднім. Хронометраж картини складає 2 години 46 хвилин. Так ось протягом першої години ви можете просто заснути в кінозалі, настільки дія відбувається повільно та нецікаво. Тож обов’язково беріть із собою каву та якісь смаколики, аби їх поглинання не дало вам можливості навіть задрімати під цю нудну пустельну прелюдію. Далі події набирають обертів, але втома від початку трохи заважає розслабитись і насолоджуватися фільмом. Та і це не найголовніше. Частини фільму, як скельця, які не дуже гарно ліпляться одне до одного. Натомість сюжет мав би бути таким собі пазлом, складаючи який ви доходите до самого фіналу.

Також у стрічці абсолютно непропрацьовані та нерозкриті персонажі. Їх так багато й вони дуже багатогранні, цікаві. Але на екрані майже пусті. Їх трансформація продемонстрована доволі примітивним чином.

Фото: Warner Bros. Pictures

А ще «любовна лінія» Пола Атріда (Тімоті Шаламе) та Чані (Зендея) пуста, безглузда та нецікава. Саме вона мала б показувати ту саму трансформацію персонажів. Додавати перцю, пристрасті тій безмовній та безнадійній піщаній дійсності постапокаліптичного світу.

Але між Шаламе і Зендеєю взагалі немає жодної хімії. І це зовсім не тому, що вони погані актори. Усе якраз навпаки. Це тому, що їхня  лав сторі не була прописана належним чином. Тож акторам було просто нецікаво та нудно.

А тепер про режисуру. Дені Вілнев – дуже глибокий постановник, який здатен дивитися буквально крізь стіни та бачити те, чого не бачать інші. Він дістає до найглибших куточків нашої душі та здатен вийняти на поверхню такі почуття, про які ми навіть не здогадувалися. Але ось саме зараз здається, що Дені Вільнев захотів стати другим Крістофером Ноланом. Але ж в нього немає такої граційності, вишуканості й легкої ексцентричності. Проте є свій неповторний почерк, який він вирішив трохи змінити. Загалом Вільнев так захопився монументальністю «Дюни», що по піщинках розгубив свою режисерську вдачу.

Від візуальної складової очікування були теж вищими. Оператор Ґреґ Фрейзер цього разу не зміг вразити так, як це сталося вперше. Очам було сумно, не вистачало тої величі «Дюни», яку ми спостерігали 2021 року. Та й екшну хотілось би трохи більше. А окрім пари-трійки ефектних сцен усе було доволі нудно. 

Фото: Warner Bros. Pictures

Акторський склад стрічки знову прекрасний: Тімоті Шаламе, Зендея, Ребекка Фергюсон, Хав’єр Бардем, Флоренс П’ю, Остін Батлер, Дейв Батиста, Джош Бролін, Крістофер Вокен, Стеллан Скашкорд, Леа Сейду, Шарлотта Ремплінґ, Аня Тейлор-Джой. Від кількості зірок просто сліпнуть очі. І грають вони наче непогано, але їхня гра не рятує фільм. Стрічка не залишає жодного посмаку. Після виходу з кінозалу є лишень позіхання та почуття жалю про витрачений час та гроші на квиток.

Насправді є в цьому кіно й дещо прекрасне та фактично фірмове - це музика Ганса Циммера. І наступні слова абсолютно зайві....  

Загалом нова «Дюна» - це такий собі міраж. Здалеку здається, що ти бачиш справжній шедевр, а чим ближче наближаєшся до нього, тим ясніше розумієш, що очікування були марними. До речі, на IMDb стрічка вже займає аж 16 місце…

Тож все що залишається фанам цієї фантастичної саги, так це потерпіти кілька років і вірити в те, що третя і начебто кінцева частина поверне нам ту ейфорію і насолоду від перегляду кіно, яку ми мали у 2021 році.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube