«Моя дитина мене дратує…» Чи знайоме вам таке? Не кожна мама готова зізнатися навіть самій собі, що відчуває досаду чи навіть агресію щодо свого чада. Іноді впоратися із цим самостійно дуже непросто, і тут може допомогти психотерапія. Але якщо ви любите своє дитя, можна прийти до всього. Давайте розберемося, чому так буває і як із цим впоратися.

Коли терпіння закінчується

Коли ви відчуваєте, що терпіння закінчується, ви думаєте, що ви найгірша мама у світі. Збираєтесь в дитячий садок, а дитина видає: «Це не одягну, косу заплітати не хочу, вівсянку їсти не хочу, терміново включи мультики!» — крики, плач, тупотіння ногами, словом, справжня істерика. Увечері — те саме: «Іти з садочку не хочу, додому не хочу, хочу гуляти, повітряну кульку і єдинорога» — ну приблизно з цієї серії.

Реакція мами в цьому випадку цілком передбачувана: спочатку — вмовляння та обіцянки, аби дитина заспокоїлася. Але, зрештою, терпець лопався, і відбувається «вибух». Крики у відповідь, сльози разом із дитиною, навіть рукоприкладство. Якщо ви повністю усвідомили, що втрачаєте контроль, але готові щось робити, вам допоможуть поради нижче. 

Помилки та їх вирішення

Єдиний початок вирішення цієї проблеми: шукайте свої помилки, шукайте причину роздратування спочатку у собі, а потім уже звинувачуйте дитину. Всі діти примхливі, капризні, але потрібно знайти той дратівливий фактор, який змушує зриватися саме вас. Ось основні помилки, яких припускаються батьки, та способи їх вирішення.

       • Я погано пояснюю дитині, що потрібно робити

Щоранку і щовечора у ванній те саме: після чищення зубів вся раковина, дзеркало і стіни в зубній пасті. З боку мами — лише дике роздратування через те, що дитина балується, надто сильно плюється зубною пастою і водою. Слово «не можна» тут навряд чи працюватиме. Тобто дитина просто не розуміє, що вона робить не так. Адже чистка зубів — це так нудно, треба розбавити її якимись іграми та пустощами.

Рішення: чистіть зуби разом із малюком. Так йому буде веселіше, а ви зможете контролювати процес. Але не в наказовій формі, а в ігровій. Полощемо рота? «Робимо як дельфінчик: набираємо води, прицілюємося точно в центр раковини і дуже акуратно випускаємо воду, щоб не розбризкати!». Такі ігрові прийоми дитина розуміє набагато краще, ніж банальне «не можна, «не роби», «припини».

       • Я втомилася чи погано себе почуваю

Ви йдете з роботи, втомлені фізично та морально. У голові — аналіз всього робочого дня, плани на завтра, купа домашніх турбот. Ідете за дитиною до дитсадка, а вона, звичайно ж, скучила за вами за цілий день. Починає балуватися, стрибати, обійматися, виснути на батьках, щоб привернути до себе увагу. А все, чого хочеться зараз — це тиші та спокою. Підсумок: знову роздратування, гнів, крики.

Коли ми відчуваємо себе втомленими, простіше виключити дратівливий чинник, ніж намагатися впоратися з досадою. Делегуйте повноваження у міру можливостей. Просіть чоловіка, бабусь, родичів чи друзів забирати дитину з дитсадка хоча б деколи. Так ви встигнете відпочити вдома ті 20-30 хвилин, і ваш настрій одразу покращає. У вас будуть і сили та енергія приділити увагу дитині, погратись з нею та поспілкуватися.

       • Я проектую на дитину образи свого дитинства

Наприклад, ви завжди хотіли, щоб у вашої дочки було довге волосся. Але маленька дитина і довге волосся — це мінус сотня нервових клітин у мами. Особливо важко з ранку, коли потрібно розплутати всі ковтуни, а час закінчується. Що знову? Злість, роздратування, досада, мимоволі навіть можна зробити боляче дочці, розчісуючи локони.

При цьому багато ваших подруг з доньками не скаржаться, що їх занадто сильно дратує метушня з довгим волоссям дівчаток. Згадайте, а може, у вашому дитинстві було подібне? Мама хотіла лише довгі локони, а ви завжди хотіли каре. І ваш ранок в дитинстві нагадував і ваш ранок зараз з дочкою. Дайте дитині вибір і відпустіть свої «хотілки», які прийшли з дитинства.

Ми сподіваємося, що ці кілька прикладів допоможуть вам розібратися у ваших стосунках з дитиною. У кожного свої ситуації, але головний висновок: потрібно шукати причину, насамперед, у собі та у своєму ставленні до ситуації.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube