Інколи людина думає: «Що змінять мої 100 гривень?» А насправді саме з таких невеликих внесків збирається сума, яка дозволяє закрити великий запит.

Про це у "Фейсбуці" пише волонтер Олександр Ковтун, інформує UAINFO.org.

Цей пост мене надихнули написати люди, які вже понад чотири роки не перестають донатити на волонтерські проєкти нашої команди Благодійна організація «Легіт»

Дуже часто чую від різних людей: «Зараз збори йдуть дуже важко», «Як ви закриваєте запити?», «За рахунок чого вам вдається продовжувати допомагати?».

Відповідь проста — завдяки людям.

А ще на днях почув від одного досить відомого волонтера - "ставлю проект на паузу, бо не можу закривати збори..." 

Ми безмежно вдячні друзям і знайомим, які підтримують наші проєкти ще з початку повномасштабного вторгнення (тут список десятків людей, яких ми знаємо особисто, бо бачимо надходження від них). Хтось регулярно переказує невеликі суми, хтось допомагає час від часу, хтось закриває конкретні потреби. Але саме з таких внесків складаються закриті запити, які в якості реальної допомоги потім потрапляють до військових, медиків, лікарень, громад та родин, які цього потребують.

Звісно, ми дуже вдячні нашій команді Благодійна організація «Легіт» без якої неможливо було б щось робити - Оксана Шахматенко, Бабушкино Золотце, Tanya Levitskaya, Ростислав Ярмоленко, Alexei Bondarenko, Тамара Лавренчук, Наталія Матвеева, Андрей Фионов, Ігор Осіпенко, Сергій Палєха, Артём Крупский, Serhiy Liber, наш центр інформаційної та медійної підтримки ГО "Інститут Свободи Слова" та багато інших.

Нажаль, сьогодні значна частина запитів закривається власними коштами членів нашої команди, їхніх друзів та інших добрих людей. Багато хто з них не хоче публічності, подяк чи визнання. Вони просто допомагають, бо не можуть інакше.

Але хочу поділитися тим, про що люди часто не замислюються. Найбільша стаття наших витрат — це логістика. Дуже часто гуманітарна допомога вже є. Її готові віддати. Вона зібрана, запакована і чекає на відправку в Україну. Але для того, щоб ця допомога доїхала до тих, кому вона потрібна, потрібно знайти кошти на перевезення.

Одна фура гуманітарного вантажу коштує від 2 000 до 4 000 євро. І це лише доставка. На жаль, навіть ресурсів наших партнерів часто не вистачає, щоб покрити такі витрати. Винятком залишається Blau-Gelbes Kreuz e.V., від яких ми нерідко отримуємо вантажі безкоштовно або за мінімальної участі. Але в більшості випадків за доставку потрібно платити.

Тому кожна гривня важлива. Кожен донат. Кожен переказ. Бо інколи людина думає: «Що змінять мої 100 гривень?» А насправді саме з таких невеликих внесків збирається сума, яка дозволяє закрити великий запит.

Ще хочу розповісти про один із наших проєктів — «Провідай Пораненого» (дякую Tetyana Başol та її дівчатам з Berehyni Linz, бо зараз проект існує за рахунок їх коштів, які вони зібрали на заході).

Нещодавно прочитав новину, що Медична служба ЗСУ провела Wi-Fi в одному з реабілітаційних центрів для поранених військових. Це справді чудова новина. І я щиро радий, що такі зміни відбуваються. https://www.facebook.com/watch/?v=990633813830977

Але водночас вона нагадала мені, скільки ще залишається проблем навіть на четвертий рік повномасштабної війни.

Два роки тому завдяки вашим донатам ми змогли провести Wi-Fi в одному з лікарняних відділень, де проходили лікування хлопці після важких поранень. Для когось це може звучати як дрібниця. Але спробуйте уявити себе на їхньому місці.

Ти лежиш після операції. Не можеш нормально рухатися. Не можеш повернутися додому. Не знаєш, скільки триватиме лікування. І при цьому не маєш зв'язку з дружиною, дітьми, батьками чи друзями. Не можеш поговорити з побратимами. Не можеш навіть нормально прочитати новини чи подивитися відео.

Для багатьох поранених звичайний доступ до інтернету — це не про комфорт. Це про зв'язок із життям за межами лікарняної палати. Про можливість не залишатися наодинці зі своїми думками. Про відчуття, що тебе не забули і тебе чекають.

Я вже навіть не говорю про запити чи ситуації, які просто шокують.

Нещодавно побачив допис про те, що в одній із лікарень для поранених бійців немає навіть сидінь на унітазах. Людині після поранення пропонують шукати туалет в іншому відділенні, бо «сидіння постійно ламають».

І знаєте що? Наша команда навіть не здивувалася.

Бо в одній із лікарень, яку ми регулярно відвідуємо в рамках проєкту «Провідай Пораненого», така сама проблема існує вже не перший рік. І це лише одна з багатьох дрібниць, які для здорової людини можуть здаватися несуттєвими, але для пораненого військового стають щоденною проблемою.

Саме тому ми продовжуємо працювати. Саме тому продовжуємо збирати кошти, шукати допомогу та підтримувати тих, хто цього потребує.

І ще раз хочу щиро подякувати кожному, хто підтримує наші проєкти. Ваші донати, поширення інформації, допомога руками, транспортом чи просто добре слово — усе це дає можливість рухатися далі.

Ось поточні збори, які ми зараз намагаємося закрити:

На доставку гуманітарної допомоги (логістика вантажів) - https://send.monobank.ua/jar/5ARLWpP2xa

На проєкт «Провідай Пораненого» - https://send.monobank.ua/jar/2FGd9XKW2t

На школу снайперів - https://send.monobank.ua/jar/3cYc4RCk8M

На діяльність фонду та оперативне закриття актуальних запитів - https://send.monobank.ua/jar/5HVtGMzSaY

Кожна гривня має значення.

Бо за кожним закритим збором стоять конкретні люди, конкретні історії та конкретна допомога.

Друзі, велика подяка кожному з вас за довіру, підтримку та небайдужість. Разом ми продовжуємо робити те, що потрібно.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube