Європейський банк реконструкції та розвитку підтвердив на наступні п’ять років готовність інвестувати у проекти із розвитку відновлювальної енергетики та відмови від використання вугілля як основного палива.

Песимістичні настрої енергетичної спільноти України щодо припинення співпраці із європейськими банківськими структурами не справдилися. Один із найбільших багаторічних партнерів України – Європейський банк реконструкції та розвитку, – підтвердив на наступні п’ять років готовність інвестувати у проекти із розвитку відновлювальної енергетики та відмови від використання вугілля як основного палива.

ЄБРР ухвалив нову стратегію, яка є планом для інвестицій банку в енергетику на період 2014-2019 рр. В Україні банк знають як одного із найбільших інвесторів у відновлювані джерела енергії.

Власне, у офіційних заявах ЄБРР присутня констатація факту, що нова стратегія банку полягає у значній підтримці відновлювальних джерел енергії. Зокрема, будуть проводитися роботи із фінансування енергогенеруючих потужностей та інфраструктури (лінії електропередач).

І все це також стосується України. Сферу дій ЄБРР окреслив виконавчий директор банку з питань енергетики та природніх ресурсів Ріккардо Пуліті: «Ми надаємо великого значення інвестиціям у відновлювані джерела енергії. Наприклад, ми працюємо з країнами, які в значній мірі залежить від викопних видів палива, такими як Македонія, Казахстан, Сербія і Україна. Розробка проектів використання відновлюваних джерел енергії дозволяє цим країнам розвивати чисті і більш різноманітні види енергії».

Нині ЄБРР робить акцент на проекти, що зменшують використання вугілля та їх заміщення відновлювальними джерелами.

Як відомо, останні два у ЄБРР тривала внутрішня дискусія, яка супроводжувалася голосними заявами про відмову інвестувати в українську відновлювальну енергетику. Тоді серед причин можливої відмови називали запровадження правила «місцевої складової», яка передбачає використання вже у 2013 році 30%, а з 2014 року 50% обладнання і матеріалів для відновлювальної енергетики, що вироблені в Україні.

ЄБРР був налаштований призупинити програми фінансування розвитку відновлюваної енергетики через «місцеву складову». Наприкінці минулого року старший менеджер департаменту енергоефективності та змін клімату ЄБРР в Україні Сергій Масліченкозаявляв наступне: «Якщо ситуація не зміниться в кращий бік, банк буде розглядати питання про призупинення програм, адже немає сенсу витрачати гроші, консультаційну допомогу, залучати гранти на проект, який не реформується або рухається в неправильному напрямку».

Водночас, попри такі заяви ЄБРР продовжує виділяти кредити на проекти з будівництва електростанцій, що працюють на відновлюваних джерелах енергії. Отже, у конкретних випадках будівництва електростанцій прогнози ЄБРР про жорсткість вимог «місцевої складової» не справдилися. За гроші ЄБРР будують найбільшу в Україні ТЕС, що працює на біомасі – Іванківську. Для цього проекту банк виділив 15,5 млн. євро. Також ЄБРР виділив 5,4 млн. євро ізраїльській компанії Sun Electra для будівництва сонячної електростанції в Одеській області. В цілому ЄБРР виділяє на проекти відновлювальної енергетики в Україні 50 млн. євро.

Окремо варто згадати і про масштабний проект у вітровій енергетиці України з побудови парку «Новоазовський». Для його реалізації ЄБРР виділяє 33,3 млн. євро і ще 15,5 млн. євро виділяє «Фонд чистих технологій», спільна структура Світового банку, ЄБРР і Міжнародної фінансової корпорації.

У всіх цих проектах компанії зобов’язані використовувати 30% матеріалів, що вироблені в Україні. Саме це має стати базисом для того, щоб в Україні і надалі розвивалася відновлювальна енергетика. Адже за нинішніх економічних умов для держави важливо модернізувати існуючі високотехнологічні заводи, а також будувати нові. Не є секретом, що вітчизняна енергетики вже десятиріччями залежна від імпортних газу і нафти. Відсутність правила «місцевої складової» поставить в такі ж умови – засилля імпортних матеріалів, – і відновлювальну енергетику.

Держава іде на зустріч зарубіжним та вітчизняним інвесторам у питанні гарантії ставки «зеленого тарифу». У законодавстві передбачено, що «зелений тариф» для електростанцій встановлюється на період до 1 січня 2030 року. Це закріплено у статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику» про стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії.

Логічно, що держава очікує від компаній, які інвестують у відновлювальну енергетику України, що вони будуть не лише отримувати прибутки, а й розвивати місцеве виробництво (локалізувати) обладнання, механізмів, комплектуючих для електростанцій відновлювальної енергетики. Саме це і передбачає стаття 17-3 закону України «Про електроенергетику», яка визначає умови дії правила «місцевої складової» в Україні.

Якщо не буде працювати правило «місцевої складової», то Україну очікує проблема економічної «агресії» з боку розвинутих зовнішніх ринків (ЄС, Китай), які вже давно набудували десятки заводів з виробництва компонентів для відновлювальної енергетики. І зараз вони шукають нові ринки збуту, а тому Україна розглядається виключно як територія для продажу обладнання. Як результат Україна може повторити долю ЄС, які пустили до себе китайських виробників і протягом 2009-2012 рр. європейські заводи почали згортати виробництво, оскільки не витримали конкуренції із дешевим китайським обладнанням.

І лише зараз у грудні цього року Євросоюз кинувся рятувати ситуацію запровадивши антидемпінгові і антидотаційні мита щодо деяких китайських виробників сонячних батарей. Ставка штрафного антидемпінгового мита складе майже 70%. Зрештою, «місцева складова» є практикою для багатьох країн (Бразилія, Туреччина, Греція, Індія, Канада).

Отож, якщо «місцева складова» і надалі буде закріплена у законодавстві, то через декілька років Україна зможе не лише завантажити виробничі потужності українських машинобудівних підприємств, а й навіть експортувати обладнання в інші країни. І вже згадувана позиція ЄБРР доволі показова щодо підтримки проектів побудови вітрових, сонячних, біомасових електростанцій, які вже зараз будують на 30% із українських матеріалів.