Сьогодні парламент України як ніколи повинен робити виключно юридично-виважені кроки, адже за інших умов звинувачення у «революційній» чи то навіть «терористичній» сутності української влади ще довго будуть лунати звідусіль. І з боку колишніх друзів, і з боку нинішніх «інакодумців», й що найважливіше – з боку поміркованих українських громадян.

Саме такі кроки бажає побачити й міжнародна спільнота. Будуть такі кроки - тоді відсіч нашим ворогам буде неминучою. Адже що у нас сьогодні відбувається в Україні? Колишній голова держави соромиться бути на теренах рідної країни, проте продовжує називати себе Президентом України, перебуваючи за його власним висловом «в гостях у друга».

А «друг» цей вже пересів на танки, гелікоптери та БТР й висуває свої вимоги до військових частин Збройних Сил України та громадян України, говорячи про «недодержання угоди між Президентом України та опозицією від 21 лютого 2014 року». Нагадуємо всім, що саме Віктор Янукович відмовився підписати спеціальний закон Верховної Ради України щодо відновлення дії Конституції України 2004 року, що згідно з Угодою мало бути зроблено протягом 48 годин після її підписання.

Тому саме на В. Януковича де-факто покладається вся відповідальність за недотримання Угоди. Але така відповідальність має бути зафіксована й де-юре, чого досі зроблено не було. Між тим будь-яке порушення будь-якої угоди має фіксуватися відповідними актами – це правило відоме кожному юристу.

Тож і сьогодні не буде зайвим парламенту прийняти відповідну постанову про визнання недійсною Угоди від 21 лютого 2014 року внаслідок порушення її виконання однією зі сторін. Не слід перейматися тим, що таке рішення застаріле або недоречне. Прийняття такої постанови остаточно зафіксує неможливість виконання будь-яких домовленостей з державним зрадником, людиною, яка звертається за збройною допомогою до Президентів інших країн з метою повернення своєї влади.

Постанова Верховної Ради про визнання недійсною Угоди від 21 лютого 2014 між народними депутатами та Президентом Януковичем ліквідує одну з підстав, на які посилається МЗС Російської Федерації та головнокомандуючий Збройними Силами РФ В.Путін, пояснюючі їх військову присутність на території України. Будьмо поміркованими – й толерантно, правовими діями знищимо підстави для будь-яких, навіть безглуздих обґрунтувань військової інтервенції з боку РФ.

Далі. Не менш важливим є питання остаточної легітимізації фактичного імпічменту Президента Януковича. Так, сьогодні В.Янукович вже не виконує свої повноваження глави держави, тобто фактично він вже не є Президентом. Але справа в тому, що без чіткого правового вирішення питання, яким на сьогодні є громадський, державний та політичний статус громадянина Віктора Януковича, ми не зможемо провадити відносно нього законні слідчі дії за кримінальними справами згідно норм Кримінального процесуального кодексу України, не зможемо обґрунтувати міжнародно-правові аспекти дій людини, яка дотепер називає себе Президентом України.

Ніяких двозначностей – в нас або є Президент Янукович, або його нема. Навіть на рівні дипломатичних розмов не повинно виникати питання, то Янукович – Президент чи ні? Навіть у посольстві РФ Януковича більше не повинні називати президентом України. Наразі ми маємо постанову Верховної Ради «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України» №4193 від 22.02.2014. Вона фіксує лише те, що Янукович фактично не виконує своїх повноважень Президента. Жодних подальших юридичний дій щодо позбавлення В.Януковича його статусу як глави держави та позбавлення звання Президента зроблено не було.

А між тим ще 3 березня 2014 року з джерел засобів масової інформації стало відомо про лист В.Януковича до Президента РФ В.Путіна про «використання збройних сил Росії для відновлення законності на території України».

Такі дії становлять склад кримінального злочину «Державна зрада» (ст. 111 Кримінального Кодексу України») – іншими словами ми маємо надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, адже важко уявити прохання відновити законність за допомогою армії, без додаткових відомостей, де така законність порушена й куди саме слід вводити війська. Тому Верховна Рада повинна негайно доручити Генеральній прокуратурі розпочати кримінальне провадження проти В.Януковича за ст.111 КК України «Державна зрада».

Тепер щодо статусу В.Януковича та можливості його кримінального переслідування.

Виокремлюємо два моменти: внутрішній та зовнішній.

Внутрішній момент. В рамках національного законодавства немає жодних перепон для притягнення В.Януковича до кримінальної відповідальності!

Читаємо рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 105, частини першої статті 111 Конституції України (справа щодо недоторканності  та імпічменту Президента України) від 10 грудня 2003 року N 19-рп/2003: «У статті 108 Конституції України визначені, зокрема, чотири підстави дострокового припинення повноважень Президента України. У випадках відставки та неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я він, по суті, втрачає свій пост згідно з процедурами, передбаченими статтями 109, 110 Конституції України. А відповідно до приписів статті 111 Конституції України Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. Разом з тим Конституційний Суд України зазначає, що право недоторканності Президента України має обмеження в часі і діє, відповідно до Конституції України, лише на час виконання ним повноважень».

Нагадуємо, що рішення КСУ є обов’язковим для всіх державних органів країни. І це вже важливо: оскільки іншими словами КСУ визнав, що в разі невиконання своїх повноважень Президент втрачає право недоторканості. Факт невиконання своїх повноважень Президентом Януковичем Верховною Радою вже зафіксований. Тож слідчі дії відносно громадянина Януковича можуть вестися в повному обсязі.

Зовнішній аспект полягає в тому, що окремі іноземні суб’єкти міжнародного публічного права, як то держава Російська Федерація, наголошують на тому, що формально відсторонення В.Януковича відбулося не у передбачений Конституцією спосіб. З цього приводу зазначимо наступне. Всім відомо, що згідно з частиною третьою статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Вони застосовуються безпосередньо й незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно-правові акти. Але що робити, якщо й норми Конституції не дають відповіді на окремі питання? Саме такий випадок стався з Віктором Януковичем – він фактично перестав виконувати обов’язки Президента, проте усунення його з посту Президента виключно в рамках Конституції виявилося недостатньо аргументованим з точки зору «букви Закону». Але якщо цю ситуацію розглядати з точки зору «духу Закону» все було зроблено правильно.

Просто депутатами не наголошується про застосування ними такого юридичного механізму як аналогія права. І це абсолютно нормально, адже ще в Кодексі Наполеона говорилося, що «суддя, який відмовиться судити під приводом мовчання, темряви або недостатності закону, сам може підлягати переслідуванню за звинуваченням у відмові в правосудді». Що таке аналогія права? Це застосування до невирішених в конкретній нормі спірних правовідносин за відсутності норми, що регулює подібні відносини, загальних засад і змісту законодавства. Тобто це разовий акт. Це означає, що конкретна ситуація з Віктором Януковичем вирішувалася на основі принципів справедливості, гуманізму, юридичної рівності, відповідальності за провину та інших, переважно закріплених у відповідних статтях Конституції або в загальних положеннях законодавчих актів. Застосування аналогії права було обґрунтовано двома умовами:

- виявлення прогалини в законодавстві;

- відсутність норми, що регулює подібні відносини, що не дає можливості використовувати аналогію закону.

Про наявність прогалини всім стало відомо у той момент, коли виявилося, що Президент України фактично зник, а про яку аналогію закону можна вести мову, якщо Конституція є актом найвищої юридичної сили? Разом з тим ще у листі Міністерства юстиції України від 30.01.2009 №Н-35267-18 говорилося про те, що «пошук норми, що регулює аналогічний випадок, повинен здійснюватися спочатку в актах тієї ж галузі права, у випадку відсутності - в іншій галузі права і у законодавстві в цілому». Тож прийняття постанови №4193 є цілком законним.

Чи достатньо таких пояснень? Декому може виявитися замало. Задля уникнення будь-яких інсинуацій про неправову природу позбавлення В.Януковича його повноважень пропонуємо негайно розпочати процедуру імпічменту Президента Януковича. Й відразу ж після цього прийняти рішення про позбавлення Януковича звання Президента. Провести всі необхідні дії – й передати МЗС РФ остаточне рішення ВР про усунення В.Януковича з його посади.

І наостанок. Як завадити виникненню подібних ситуацій у майбутньому? Адже якщо підлаштовуватись під забаганки конкретних МЗС інших держав, парламенту просто не буде коли працювати. В цьому аспекті звертаємо увагу на таку норму як стаття 9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», де говориться про те, що «повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі: 1) порушення ними Конституції України і законів України». Ось цей момент є дуже важливим – порушення Конституції є найпершим приводом для звільнення зі своєї посади найвищого чиновника регіонального масштабу. То ж чому цей принцип не розповсюдити й в загальнодержавних рамках? Порушив Президент Конституцію – звільнений з займаної посади. Пропонується унормувати суспільні відносини в цій частині наступним чином.

1) Слід негайно розпочати законодавчий процес стосовно внесення змін до Конституції про внесення змін до статті 108 Конституції України із внесенням до неї ще однієї підстави дострокового припинення повноважень Президента - його самоусунення від виконання обов'язків (таке припинення фіксується Верховною Радою конституційною більшістю її складу);

2) Слід викласти статтю 111 Конституції України в новій редакції «Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі порушення Конституції України, вчинення ним державної зради або іншого злочину».

Доцільність саме такої редакції визначена тим, що порушення основних прав людини та громадянина може бути просто не прописане в кримінальному законі, натомість навіть Президенти, як бачимо, можуть нехтувати Конституцією. Саме для недопущення подібних випадків в майбутньому й потрібні такі зміни.