Нині шукають винуватців безглуздої загибелі 49 військовослужбовців у збитому над Луганськом літаку.

Називають керівництво військово-повітряних сил, яке знехтувало правилами польотів у контрольованій ворогом зоні.

Закидають покійному екіпажу, який виявив недостатню обережність.

Підозрюють начальника головного оперативного управління Генштабу Збройних Сил України Олександра Шутова і «цілу низку військовослужбовців».

А міністр оборони Михайло Коваль в ефірі одного телеканалу припустив, що інформацію про транспортний літак могли злити бойовикам диспетчери аеропорту.

Висловлю і я своє припущення.

Витік інформації з аеропорту відбувся не без участі депутата-регіонала Олександра Єфремова. Або й за його прямою вказівкою.

Не певен, що я цим дуже вас здивував.

Про те, що «хазяїн області» фінансує терористів і розпалює протистояння на Луганщині, давно відомо і в області, й у Києві. У Луганську навіть мітинги відбулися з вимогою позбавити сановного земляка недоторканості й віддати під суд. Єфремов, звісно, звинувачення активно відкидав і відкидає: не спійманого, мовляв, не можна вважати злодієм.

Але у подіях в аеропорту він таки засвітився й доволі яскраво. Не у ніч з 13 на 14 червня, коли стався терористичний акт, а майже тижнем раніше. 5 червня. Коли наказав гендиректору "Міжнародного аеропорту Луганськ" В.Ф. Татаринову «вимкнути рубильник на підстанції, що відповідає за підсвічування посадкової смуги й за зв'язок літаків з диспетчером». Тобто Єфремов зажадав закриття аеропорту для українського спецназу. Мотивація: «Інакше ті почнуть вибивати з міста «ополченців».

Працівники аеропорту тоді відмовилися виконувати усне розпорядження. Після цього, за свідченням журналіста Всеволода Филимоненка, гендиректору "занервував і з круглими очами почав бігати й кричати, що це наказ особисто О.С. Єфремова», і не виконати його він не може. І таким чином «засвітив» перед численними свідками покровителя терористів.

Тож чи не логічно припустити, що, наштовхнувшись 5 червня на супротив рядових працівників, Єфремов зайшов з іншого боку. Й у ніч на 13 червня змусив вірного Татаринова або особисто злити бойовикам інформацію про прибуття транспортного Іл-76, або викупити її у диспетчерів.

«Та як же вони житимуть після цього – і диспетчери, і Єфремов? Скільки людей загубили!» – вигукнула моя дружина, почувши про таке.

Про Татаринова і диспетчерів – не знаю. Може, коли й загризе їх совість – якщо наздожене. А за Єфремова – переживати не варто. Житиме. Купаючись у розкошах. Навіть до церкви не ходитиме, аби поставити свічку за убієнними.

Житиме, попри запевняння силовиків, що «найближчими днями Єфремова буде арештовано або, у випадку спротиву, ліквідовано» – «зарадизапобігання фінансування бойовиків і уникнення подальших жертв».

Переконаний: не буде ні арешту, ні тим паче – кулі.

Олександр Сергійович благополучно покине країну напередодні цих небажаних для нього подій.

Попередять.

Хто і з якого політичного табору? Та з будь-якого.

Пам’ятаєте, хто попередив про небезпеку самозваного «президента Новоросії» Царьова і порадив тікати з країни разом з домочадцями? Людина, від якої найменше можна було цього чекати. Невтомний і послідовний борець з сепаратизмом і тероризмом – чоловік з «голосом Коломойського».

І що? На цей ганебний факт мало хто й увагу звернув.

Хоча факт ганебний подвійно (особливо з точки зору єврейської громади). Адже загроза Царьову йшла не від влади і не за сепаратизм (це було ще попереду). Вирок Царьову було винесено у синагозі й не аби за що – за смерть «члена єврейської громади Шлемкевича». Тобто «голос Коломойського» фактично зрадив своїх. В ім’я особи в усіх розуміннях недостойної.

Я не смішитиму вас припущенням, що «голос Ігоря Валерійовича» вирішив врятувати живу людську душу. Що гуманізм у ньому взяв гору над інтересами громади, президентом якої він є в європейському масштабі.

Вислизне з обіймів правосуддя й Олександр Єфремов – значно більший грішник, ніж недоумкуватий Царьов.

Недарма ж ходять розмови, що «хазяїн Луганщини» разом з лідером так званої ЛНР Болотовим (з терористом!) спокійненько їздять на якісь перемовини до Києва.

Що ж виходить? А виходить те, що патріотизм, любов до Батьківщини, вірність присязі, законослухняність та інші чесноти серед вітчизняних можновладців не у пошані. Щоразу, коли випадає обирати між цими чеснотами і грошима чи корпоративними інтересами, вони віддають перевагу матеріальним інтересам або хибному уявленню про честь.

Тому навіть коли доведуть, що літак з сорока дев’ятьма живими людьми збито над Луганськом за участі голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді, Єфремова за це не покарають. Дозволять втекти.

Ще й супровід до кордону нададуть, аби хто випадково не перепинив.