«Всесвіт належить людині!» Першим науково обґрунтовану гіпотезу міжпланетних подорожей дав Костянтин Едуардович Ціолковський, засновник сучасної космонавтики.

Він народився 17 вересня 1857 року, помер 68-річний Костянтин Ціолковський 19 вересня 1935 р.

Що відомо про родовід російського вченого-теоретика?

Предки К.Ціолковського — вихідці з Волині, далекі родичі гетьмана Северина Наливайка, чим вчений пишався. 

Батько, Едуард Ігнатійович Ціолковський (1820–1881), був спольщеним дворянином середнього статку, служив лісничим.

Мати, Марія Іванівна Юмашева, за походженням татарка. 

У дев’ятирічному віці Костя захворів на скарлатину і втратив слух. Хлопчик не зміг навчатися в школі і мусив займатися самостійно. Через два роки Костю спіткало інше страшне горе - смерть матері, яка підтримувала сина, займалася з ним. Від цього часу і до кінця життя у Костянтина була тільки самоосвіта.
Займаючись у бібліотеці, Костянтин Ціолковський одержував з дому 10-15 рублів на місяць. Харчувався одним чорним хлібом, не мав навіть картоплі і чаю, але купував книги, трубки, ртуть, сірчану кислоту для дослідів. У 22 роки він склав іспит на звання вчителя народних училищ.

Жив учитель-початківець у будинку Євграфа Соколова. От спогади самого Ціолковського: «Господар, людина прекрасна, але сильно випивав. Часто розмовляли за чаєм, обідом або вечерею з його дочкою. Вражений був її розумінням Євангелії. Час було одружитися, і я одружився з нею без любові, сподіваючись, що така дружина не буде мною вертіти, буде працювати і не перешкодить мені робити те саме. Ця надія цілком виправдалася. Вінчатися ми ходили до церкви за чотири версти пішки. Повернулися, і ніхто про наш шлюб нічого не знав. До шлюбу і після нього я не знав жодної жінки, крім дружини. У день вінчання купив у сусіда токарний верстат і різав деталі для електричних машин. Все ж про весілля пронюхали якось музиканти. Насилу їх випровадив. Напився тільки піп, який вінчав нас. І то частував його не я, а господар ... Я ніколи не пригощав, не святкував, сам нікуди не ходив, і мені моєї платні вистачало. 

Костянтин і Варвара Ціолковські мали п’ятьох дітей (дві дочки та три сини) і тільки дочки пережили батька. У нього була велика сім'я і маленька платня. «Вдягалися ми просто, по суті, дуже бідно, але в латках не ходили і ніколи не голодували ... Були маленькі сімейні сцени і сварки, але я усвідомлював себе завжди винним і просив пробачення.»

За роботу «Механіка тваринного організму» Ціолковський був обраний дійсним членом Російського фізико-хімічного товариства. Ця робота заслужила позитивні відгуки найбільших учених того часу Д. Менделєєва і А. Столєтова. Столєтов познайомив Ціолковського зі своїм учнем Миколою Жуковським, після чого Ціолковський став займатися механікою керованого польоту. Вчений побудував на горищі свого будинку примітивну аеродинамічну трубу, на якій провадив досліди з дерев'яними моделями. Він досліджував дирижабль, потім аеродинаміку літака. Надалі інтереси Ціолковського переключилися на дослідження космічного простору. У 1903 році він опублікував книгу «Дослідження світових просторів реактивними приладами», де вперше довів, що єдиним апаратом, здатним здійснити космічний політ, є ракета. Він заклав основи теорії ракет і рідинного ракетного двигуна. Ним вперше була вирішена задача посадки космічного апарата на поверхню планет, позбавлених атмосфери.

А доля посилала одне випробування за іншим: у 1902 році його син покінчив життя самогубством, потім його будинок затопило, при цьому було загублено багато розрахунків, зруйновані експонати, виведені з ладу машини. 

Він був переконаний домосід. Великих зусиль коштувало умовити його навіть на поїздку до Москви, коли урочисто відзначали його сімдесят п’ять років. 

У 1926-1929 роки Ціолковський вирішує практичне питання: скільки ж потрібно взяти палива в ракету, щоб отримати швидкість відриву і покинути Землю.

Костянтину Едуардовичу вдалося вивести формулу, яка називається формулою Ціолковського. 

Що змусило вченого зайнятися космонавтикою? Сам Ціолковський відповідав так: «Мені здається, перші насіння думки заронив відомий фантазер Жуль Верн; він пробудив роботу мого мозку у відомому напрямку. Прийшли бажання; за бажаннями виникла діяльність розуму. Звичайно, вона ні до чого б не повела, якби не зустріла допомоги з боку науки»... 

У серпні 1933 р. в небо злетіла перша радянська рідинна ракета ГВРР-09. Тому він сказав так: «Я твердо вірю в здійсненність космічних подорожей і заселення сонячних просторів. Але я ніколи не наважуся сказати, коли це буде».