Сотні шахтарів зі Сходу та Заходу зібралися сьогодні під будинком уряду. Подолати сотні кілометрів їх змусило те, що Кабмін знищує цілу галузь. В Бюджеті на 2015 рік передбачені тільки кошти на реструктуризацію підприємств. А по суті це означає закриття сотень шахт і тисячі безробітних. І це тоді, коли вугілля в країні катастрофічно не вистачає і ми змушені його купувати з Африки чи з Росії, яка розв’язала з нами війну. Але першу перемогу ми все ж таки сьогодні отримали.

Профспілки шахтарів мітингували під Урядом, аби домогтись кількох рішень. Аби Кабмін передбачив держпідтримку вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат по собівартості готової продукції в розмірі 4,3 мільярда гривень. Також шахтарі вимагали 1,2 мільярда на будівництво вугле- і торфодобувних підприємств та їх технічне переоснащення. Окрім цього, домагались соціальних гарантій для працівників та пенсіонерів галузі.  

Але найголовнішою вимогою було, аби прем’єр вислухав мітингарів. І він на це нарешті пішов, хоча ми довго шукали можливості провести діалог із урядом. З боку прем’єра та міністра енергетики були лише маніпуляції. Нам заявляли, що заборгованість по зарплатам погашати не будуть, галузь не рентабельна, тому Мінсоцполітики має подумати про те, куди подіти шахтарів.

Думаю, що довгоочікувана зустріч відбулася лише тому, що через 20 хвилин мало розпочатися засідання Кабміну і Яценюк не хотів скандалу. Підтвердженням цього є те, що прем’єр хотів провести наступну зустріч не сьогодні, а за кілька днів. Напевно думав, що шахтарський бунт вщухне. Але з шахтарями та профспілками - не до жартів. І під нашим тиском Яценюк погодився на переговори, які розпочалися сьогодні о 14ій годині. Це наша перша маленька перемога. Профспілки, до яких не хотіли прислухатися, були нарешті почуті. Я думаю, що це теж одна з моїх перших перемог на посту представника профспілок у Верховній Раді.

Наприкінці хочу навести кілька фактів. Факт №1: через політику геноциду уряду без роботи може залишитися більше 50 тисяч шахтарів, а без засобів існування - 150 тисяч їхніх рідних. З карти можуть зникнути десятки сіл і міст, соціальна катастрофа чекатиме на їхніх жителів. Факт №2: українські гірники заробляють до 7-8 тисяч гривень. А в Німеччині ця цифра досягає 40 тисяч. І навіть не буду говорити про умови праці, в яких доводиться добувати вугілля німцям, і в яких - українцям.

Пам’ятаєте вираз – хто не пам’ятає минулого, той не має майбутнього. Згадайте до чого призвела політика Маргарет Тетчер. Наступ на вугільну галузь вилився в багатотисячні страйки та мільярдні збитки. Тож, Арсенію Петровичу, вирішувати вам. На кону - Ваша політична доля