Сьогодні пішов шістдесят дев'ятий день голодування Наді Савченко і хоча німецькі доктори запевнили, що в цілому стан її здоров'я покищо ніби нічого, але все одно якось тривожно. Вийти з такого тривалого голодування дуже непросто, а з кожним днем ризики лише збільшуються. Між тим, до цих пір немає ніякої ясності, коли Хуйло насмілиться її звільнити. Він канєшно кончений дебіл, но не повний же ідіот. Має ж у Хуйла буть хоть крупіца благоразумія, яка йому підкаже, що смерть Савченко не дасть йому абсолютно нічого, крім дополнітєльних неприятностєй.

І все-таки дід вірить, що в найближчому майбутньому і в долі Наді Савченко відбудуться позитивні зрушення і було б бажано, якби це сталося якнайскоріше. У всякому випадку, сам факт візиту до Наді німецьких лікарів, що сталося після лічного звернення до Хуйла чи то Меркель, чи то Штайнмайра, є обнадійливим сигналом. У вчорашньому своєму пості адвокат Ілья Новіков красочно описав приїзд в СІЗО тих дохторів із Германії і як їх зустрічало тюремне начальство в парадній формі та по стойці смірно. Вчора з Надєю зустрічалася сестра Віра і дозвіл на цю зустріч було надано після лічного втручання прессекретаря Хуйла Дмітрія Піськова. А Піськов, як ми з вами знаємо, також був у Мінську з Хуйлом і міг чути розмову нащот Наді. Значить зашевелилися в Кремлі. Будемо надіятися, шо оте "шевелєніє" призведе до скорого звільнення нашої бойової красуні і ми зможемо нарешті зітхнути з полегшенням.

Тепер про общу воєнно-політичну ситуацію. Хунта вивела війська з Дебальцевого і те, як іменно це було зроблено наштовхує діда на мисль, що рішення про необхідність виведення військ із того небезпечного апендикса було прийнято давно. Але виводити війська перед Мінськом хунта не хотіла, і не лише тому, що це б виглядало як позорний відступ та уступка Хуйлу. Головна мета хунти заключалася, відімо, в тому, щоб подорржче продати Дебальцево. Для цього нада було спровокувати руссо-окупантів до порушення режиму перемир'я, а як наслідок - радикалізувати позицію Запада і винудити мірових лідєров до більш рішучих дій. Коли ж ця мета була досягнута і Хуйло на провокацію клюнув, наші війська відносно спокійно з Дебальцевого вийшли, лінію фронту з окуповнаою територією вирівняли. Тому громкі заяви Пороха про достойне виконання військами поставленої задачі і нагороди, які посипалися на воєнних, це не спроба затушувати поразку. Задачі відстоювати Дебальцево "во что би то ні стало" ізначально не було. Задача була - продержаться нєкотороє врем'я після 00.00 год. 15 лютого. Цю задачу Армія дисципліновано виконала і наші воєнні дійсно молодці.

Але чи добився уважаємий Пйотр Алєксєєвич всіх своїх задумів? Якщо задум був радикалізувати завдяки подіям навколо Дебальцево Запад та винудити мірових лідєров до більш рішучих дій, то хунта свої задуми реалізувала, але частічно. Тобто Запад дійсно напрягся, пішли громкі заяви з боку мірових політіков другого ешелону, але главні дєйствующі ліца хранили сердите молчаніє.

Інтригою моменту, як дід собі розуміє, залишається вопрос про поставки хунті оружія. В ідеалі хунта наверняка розраховуввала, що Дебальцево підштовхне Обаму до прийняття такого рішення. Але Обама поставляти Украіні зброю, та ще й робити це у відкриту, не спішить. І не тому, що йому того оружія жалко.

Скоріше за все в Овальному кабінеті возобладало мнєніє, що відкрита поставка зброї Україні відкриє шлюзи відкритого ж постачання оружія сепаратістам із Росіі. В результаті війна вийде на новий виток. Це не означає, що американці такі стіснітєльні, просто здравий рассудок винуждає Обаму дєйствувать крайнє осторожно і не спровокувати на сході України нові потоки крові. Тим паче, що після Мінська-2 намітилися призрачні возможності переведення війни в політичну площину.

Але це так само не означає, що Обама не дав добро постачати Украіні оружіє втіхаря. І втіхаря ж про це намекнути Хуйлу - шоб не сильно єрепенився. Хуйло намйок поняв і в Будапешті проговорився, шо за його даними оружіє в Украіну і так іде. Це той редкий случай, коли Хуйло, возможно, нєдальок від істини.

Чому так? Об'ясняю. Якщо аналізувати різницю між такими спареними собитіями, як "Іловайськ - Мінськ-1" і "Дебальцево - Мінськ-2", то наліцо существенна разниця іменно в ефективності воєнного давлєнія на хунту. Дебальцево, хоть хунті і довелося звідти вивести війська, показало, що воєнний шантаж Хуйла втрачає свою ефективність і наша Армія даже собственними силами і своєю застарілою зброєю здатна оказувать серйозне сопротівлєніє. Запад, якому давно набридли середньовічні средства Хуйла, розуміє, що успіх за столом переговорів можливий лише в тому случаї, єслі в Хуйла відбити охоту до воєнного шантажу. А це можливо лише якщо ефект від воєнної угрози з боку Хуйла буде мінімізовно. Для цього логічно надати хунті такі средства защити, які б дозволили нашій Армії впевнено і спокійно захищатися.

Але про возможні поставки оборонної зброї ми з вами можемо лише догадуватися і лише за косвенними свідченнями. Но не забуваємо, що історія останніх десятиліть дає нам масу прикладів, коли воєнна допомога миролюбівого Запада йшла такими запутаними каналами і по таким схемам, що вообще не докажеш звідки те оружіє прийшло. Але оружіє приходило і дозволяло союзним Западу державам вирішувати свої вопроси. Наприклад, якщо взяти під микитки одного з самих миролюбивих западних політіков прошлого, бундесканцлера Гельмута Коля, прижать його к тьоплой стєнке і спитать куди поділися абсолютно не потрібні бундесверу немаленькі арсенали армії ГДР, внятного ответа пацифіст Гельмут нам не дасть.

Тобто, для США вопрос стоїть не в тому чи постачати Україні зброю. А в тому, чи робити це відкрито, чи воздержаться від публічності, даби не провокувати новий виток війни. Бо ставка виключно на воєнні средства вгамування Хуйла має передбачати і запальний гопак серед руїн Кремля. А до цього Запад не готов і дід сумнівається, що й Україна готова до кровопролиття, яке передуватиме тому гопаку. Так шо вирішення проблеми з Хуйлом лежить здебільшого в економічній і політичній площинах і тут також важливо зберігати хладнокровіє та видєржку.

Після відходу наших військ з Дебальцевого, як би це странно не звучало, шанси на поступову реалізацію договора Мінськ-2 посилилися. Да, дід знає, шо на самом дєлє це фількіна грамота і що підписували отой Комплекс заходів непойми хто. Дід также в курсі, шо з Хуйлом вообще ні о чом логоварюватися не слід і в курсі, що ніхто з нормандської четвірки отой план не підписував. Але, як ми вже з вами поняли за минулий рік, підписи глав держав тоже нічого не гарантують. Бо собитія часто розвиваються не залежно від офіційних бумажок. Політика - іскусство возможного, а возможності Хуйла тоже не безпредєльні. Він тоже винуждєн лавірувать в рамках возможного, які, слава Богу, не співпадають з його желаніями.

Даже елементарне желаніє Хуйла собрати мірових лідєров 9 травня в Москві на колорадський шабаш з нагоди 70-річчя Перемоги відімо не осуществиться. І компанія в Москву прилетить прямо скажем неубедітєльна, среді якої наш пацієнт виглядатиме достаточно карикатурно. В цій связі дід не може не згадати про атмосферу шухера, яка панувала вчора у владних кабінетах Угорщини, коли преса вдруг почала інтєресуватися, чи прийняв Орбан запрошення Хуйла поїхати на 9 травня в Москву. Дотошна преса крутила-вертіла угорських чиновників, а ті начали оправдовуватися і розказувати, що то перекладач помилився і Орбан нічого такого не обіщав. Потом оказалося, шо Хуйло понизив ставки і запросив не Орбана, а Адера Яноша, которий работає в Угорщині презідєнтом, але являється чисто декоративною фігурою. Сам Адер пребуває в льогком шоке від такого запрошення і пікантності моменту додає те, що в нього якраз 9 травня день народження. І йому явно не хочеться псувати собі свято стовбичачи під мавзолєєм коло Хуйла. В общем і целом, конфуз та відверта скандальность питання про участь представників офіційного Будапешту в московських колорадських торжествах, ярко свідчить як на самом дєлє радіють угорці Хуйлу. Но єслі хтось із керівництва Угорщини поїде всьо же в Москву, то тут виникне ще більше вопросов і тем для троллінга - у другій світовій війні Угорщина прославилася разве шо тим, як 2 королівська армія під командуванням генерала Густава Яни потєрпела катастрофічну поразку під Сталінградом. І то, наскільки Хуйло непереборчив зараз у гостях лише підкреслює унилость його положення, як глобального ізгоя і всємірного парії.

Волшебна дія дідового лома вчора получила дополнітєльне підтвердження. Варто було дідові змінити аватару, на якій таінственно мерцає упом'янутий лом, як в ту ж хвилину вартість нафти марки БРЕНТ різко впала нижче показника 60 долларов за барель. Зараз вона торгується за 59,48 і тенденція до подешевшання зранку вроді зберігається. Нащот взаємозв'язку лома і нафти звичайно жарт, але сила мистецтва дуже велика і дід дякує художникові за виконання нового портрету діда Свирида. Ну а нафтоаферістам намекаю - єслі для всємірного порядку потребується, то ми можемо такого ломаку намалювати, що в екран не поміститься.

Да! Зараз активно коментується вопрос про залучення миротворчих сил, про які вчора за результатами засідання РНБОУ висказувався Кровавий Пастор. Єслі інтєресно дідове мнєніє, то моя думка така. Хунта послала дальній пас поближче до воріт противника, без уверенності, що м'яч підхопить ігрок твоєї команди. Діло в тому, що рішення про посилання миротворчих сил приймає СБ ООН, а там засідає клоун Чуркін з правом вето. Росія, і це несложно предположить, наверняка настаюватиме, щоб миротворцями були російські війська. Єслі не получиться (а така мулька не получиться), то Хуйло наполягатиме, щоб російські війська взодили принаймні до складу миротворчих сил. З цим мірове сообщество також навряд чи погодиться, постпреди постійних членів СБ ООН обложать друг друга вето і другими грязними ругатєльствами і діло скоріше за все застопориться. Но в ідеалі миротворці нужні будуть лише на етапі роззброєння незаконних армій ДНР-ЛНР і коли постане питання про відновлення контролю за східним кордоном. Про сумнівну ефективність міжнародних миротворців, особливо в специфічних умовах сходу України, дід висказуваться пока не буде. Преждєвременно. А кому інтєресно - дивіться соответствующі фільми Кустуріци. Але зараз і сама перспектива рішення в ООН про миротворців болєє чим туманна.

У Македонії ж, коли там у 2001 році хуліганили албанці, контроль за роззброєнням албанських бармалєїв осуществляли 3,5 тисячі солдат НАТО. Запрошених правітєльством Македонії і іхня місія, якщо не помиляюся, осуществлялася без рішення СБ ООН. Но у Македонії, якій не сильно повезло з сусідами, все-таки немає під боком чокнутої ядерної Рашки. Так шо возможность миротворчої місії НАТО на сході України ісключена даже гіпотетічеськи. Так само, як ісключена миротворча місія ОДКБ ілі просто російської армії. Отже лише через СБ ООН. І теоретично солдати з Фіджі, або інших краін Океанії. Класні, кстаті, хлопці - веселі і привітні. Но лізти в пекло точно не будуть, отже миротворство про яке казав Пастор вопрос дуже неоднозначний і зараз абсолютно не конкретний. Но зато політікам буде про що поговорити, а фейсбучній громаді знатно потішитися у взаємних перепалках і диспутах.

P.S. Кстаті, нащот фізкультури і спорту. Дід це пише не раді красного словца, а тому, що за багато років пересвідчився - коли ти гарно потренувався, прийняв гарненько душ, одягся у все свіже, то бодрость духа, загальний тонус і позитивний заряд посилюються в рази. І це особливо важливо, коли країна переживає трудне врем'я. Дід в реальному житті далеко не ідеальний, і даже може іноді і чарку перехилити. А бува й більше. Але ісключітєльно з гарного приводу. Пити з горя - удєл слабих. Коли біда, здорова людина стає зібраніша і енергійніша. А цьому дуже допомагають регулярні фізичні заняття. Людина, як біологічна істота, запрограмована на великі фізичні навантаження і не отримуючи їх поступово деградує. Як фізично, так і морально й розумово. Особливо це актуально для чоловіків. Отже - здоровий спосіб життя і спорт мусять стати нормою життя в Украіні, дід палкий прихильник, щоб всі навколо були здорові, жили довго та щасливо. Здоровий спосіб життя не виключає, однак, і інших форм розваг та відпочинку, хоть би й застілля в хорошій компанії.

Дуже важливою дя регулярних заняттях спортом є мотивація. Добре коли є мета, до якої ти поступово готуєшся і ця мета тебе стимулює. В цьому зв'язку дід звертає люб'язну увагу небайдужих киян, а також громадян, яким до Києва їхати недалеко, що на днях стартувала реєстрація на участь у традиційному Київському напівмарафоні. Змагання відбудуться 26 квітня. Напівмарафон - це половина звичайної марафонської дистанції - 21,0975 км. Будь-яка здорова, хоч би й не дуже тренована людина за два місяці здатна підготуватися до бігу на таку дистанцію. І не треба змагатися з видатними атлетами: головний твій суперник - ти сам.

Змагання у Києві традиційно проводяться в атмосфері свята, там можна брати участь цілими родинами, бо необов'язково бігти всю дистанцію. Можна зареєструватися і на 10 км, і на 5 км, і 2 км, а є навіть дистанція для малечі - 100 метрів.

Якщо зараз цілеспрямовано почати готуватися (а методик різних в інтернеті до біса), то будь-яка людина, не залежно від віку, зможе отой напівмарафон подолати. А за півроку цілком реально підготувати свій організм і до марафонської дистанції. Тільки дуже раджу спершу проконсультуватися з лікарями, бажано із спортивними. Будьмо здорові!