Відповідь світової спільноти на злодіяння з боку держав й збройних формувань у 2014 році була ганебною та неефективною.

Про це йдеться в річній доповіді Amnesty International, в якій викладено всеохоплюючий огляд дотримання прав людини у 160 країнах за 2014 рік.

Від Сектора Гази до Сирії та України мільйони цивільних, які опинилися заручниками конфліктів та насильства, стали жертвами жорстокої байдужості з боку тих, хто насправді зобов'язаний їх захищати.

Конфлікт в Україні підкреслив всі основні проблеми, які в цьому контексті виділяє Amnesty International, включаючи участь незаконних збройних формувань, використання артилерії на порушення законів війни та неминучі кризи біженців та переселенців. Все це вимагає кардинально нового підходу з боку міжнародної спільноти - старі правила та системи просто не діють в еру "гібридних" війн.

У доповіді велика увага приділяється саме цивільним особам, які піддавалися жорстокому поводженню з боку держав та збройних груп. Це стосується і східної України, де наша організація задокументувала воєнні злочини та грубі порушення прав людини.

І в глобальному, і в українському контексті збільшується небезпека через зростаючий вплив та потужність збройних груп, які жорстоко поводилися з цивільними у щонайменш як 35 країнах за 2014 рік.

Тобто самопроголошені ДНР та ЛНР, яких підтримує Росія, є прикладами збройних груп, таких як Боко Харам, Ісламська Держава і Аль-Шабаб, що змушують людей жити під їх квазідержавним контролем. Від самого початку їхнього заснування було зрозуміло – очікувати на те, що вони будуть дотримуватися прав людини, як мінімум наївно.

На жаль, зневагу до законів війни проявила і українська сторона, а особливо обурює небажання влади розслідувати скоєнні порушення.

Загальний прогноз з прав людини на цей рік залишатиметься невтішним – допоки ми не побачимо фундаментальних змін у реакції світової спільноти на конфлікти.

Так в Україні посилюватиметься ризик зростання кількості жертв серед мирного населення і значного погіршення гуманітарної ситуації у разі, якщо крихка мирна угода порушуватиметься й надалі в східній Україні.

Однак вихід є. Світ потребує конкретних та дійсно фундаментальних змін у глобальному підході з забезпечення захисту цивільних під час збройних конфліктів та ефективної відповіді на загрозу зростаючої могутності збройних формувань, особливо тих, які вчиняють жорстокі злочини проти цивільних.

Тому Amnesty International закликає п'ять постійних членів Ради Безпеки ООН відмовитися від своїх прав вето в ситуаціях, що стосуються геноциду та інших масових злодіянь.

У Сирії, Іраку, Секторі Гази, Ізраїлі та Україні Раді Безпеки ООН не вдалося впоратися з кризами і конфліктами, а також вжити дієвих заходів у відповідь на жахливі злочини щодо цивільних з боку держав або збройних формувань. Очевидно, що російське вето у Радбезі унеможливлює будь-які ефективні заходи щодо подій, які розгортаються на сході Україні.

Відмова від права вето п'ятьма постійними членами надасть ООН більший спектр для захисту цивільних, коли їхньому життю загрожує серйозна небезпека. Цей крок буде також свідченням того, що світ не дозволить військовим злочинцям безкарно вчиняти масові злодіяння.

Amnesty International також вважає за необхідне, щоб всі держави приєдналися до Договору про торгівлю зброєю – аби зупинити потрапляння до рук злочинців озброєння та його використання проти цивільних. Приєднання Росії до договору не вплинуло б на таємні поставки зброї в так звані ДНР та ЛНР, однак це було б важливим кроком для вирішення проблеми незаконного розповсюдження зброї і її потрапляння в руки кровожерливих збройних груп.

Використання "Градів", "Смерчів" та мінометів позбавило життя сотень цивільних на сході України. Тому подальше обмеження на використання вибухової зброї, яка не може бути точно націлена або ж має широку область дії в населених пунктах, також допоможе в більшій мірі захистити цивільних, чиї будинки стали прифронтовими зонами боїв воюючих сторін. Ці, більш жорсткіші, обмеження мають бути визнані на рівні міжнародного права.

Враховуючи нинішню атмосферу страху в багатьох країнах, Amnesty International вимагає від урядів зважених, а не поспішних рішень у відповідь на загрози в сфері національної безпеки у вигляді жорстоких і репресивних дій, які ставлять під загрозу фундаментальні права людини.

І якщо блокування російських телеканалів Україною є сумнівним заходом, ув'язнення людей за мирне вираження своїх поглядів та громадянських позицій є неприпустимим. Справа Руслана Коцаби, першого визнаного нами в'язня совісті за останні п'ять років, є дуже небезпечним прецедентом.

Ми вже були свідками таких дій за часи попередніх українських урядів, і ми знаємо, що вони призводять до важких наслідків.

Ми також не повинні забувати, що неспроможність міжнародного співтовариства захистити цивільних, які опинилися у центрі конфлікту, створила одну з найважчих світових криз біженців та переселенців.

Всі лідери – особливо багатих країн – повинні задіяти політичні та фінансові ресурси для надання допомоги і захисту тих, хто тікає від небезпеки. Зараз вже більше мільйона внутрішньо переміщених осіб з Донбасу потребують допомоги, в тому числі від міжнародного співтовариства.

Сьогодні наше головне повідомлення до лідерів держав полягає в тому, що вони не повинні дозволяти винним у масових злодіяннях насолоджуватися безкарністю. Обов'язок влади України та міжнародного співтовариства полягає в притягненні військових злочинців до відповідальності, на якій стороні конфлікту б вони не були.

Всі ці заходи зроблять нас на один крок ближче до безпечного світу, де права і свободи захищаються, і, можливо, тоді прогноз на майбутнє буде більш оптимістичним.