Економічна історія розвинутих країн містит ь свідчення про періоди різкого підвищення цін на енергоносії: 1973-74, 1979-80, 1990-91 роки. Енергетичні кризи бувають тимчасовими та постійними. 

Якщо у випадку томчасового підвищення цін втручання уряду в ринкові механізми може бути виправдане, то у випадку довгострокового зростання вартості енергоносіїв воно може мати негативні наслідки для економіки.

Наприклад, під час кризи 1973-1974 уряди Канади та США застосовували різні форми втручання в ринкові механізми: обмеження цін, експорту енергоресурсів, схеми розподілу енергоресурсів, системи компенсації платежів, інше. 

Проте всі ці короткострокові заходи під час постійного підвищення цін призвели до марнотратства бюджетних коштів, викривлення ринкових механізмів, дефіциту палива. В решті решт, підвищення цін було повністю перекладено на плечі споживачів. Уряд розвинених країн сконцентрувався на розвитку енергетичних ринків та забезпечення довгострокової енергетичної безпеки.

Це мотивувало економічних агентів збільшувати ефективність використання енергоресурсів. Наприклад, в США інтенсивність споживання нафти скоротилось з 4% ВВП на початку 70-х років 20 ст до 1,4% в 1999 році. Розвиток енергетичних ринків дозволив розвинутим країнам відносно легко пережити різке підвищення цін на енергоносії в 2003-2004 роках.