Чи варто змагатися за повноцінний доступ до лібералізованого енергоринку європейських країн, де за поставлену продукцію завжди платять вчасно та ще й твердою валютою? Що необхідно зробити для того, щоб єдина енергосистема України інтегрувалася в загальноєвропейську, не нашкодивши роботі цієї високотехнологічної галузі?

Відповіді на поставлені запитання відомі давно. Питання в тому, чому й досі практично нічого не зроблено для того, щоб наша держава отримувала додаткові валютні доходи? Сьогодні влада в черговий раз намагається реанімувати процес інтеграції об’єднаної енергосистеми України з енергосистемами європейських країн ENTSO-E (колишня назва UCTE), розпочатий ще 20 років тому.

До кінця 2015-го року в Україні буде завершено дослідницьку фазу проекту, який має визначити можливості синхронізації роботи об’єднаної енергосистеми України з енергосистемами європейських країн. Про це на конференції «Інтеграція енергосистеми України та Європи – виклики та шляхи подолання», організованій громадською спілкою «Всеукраїнська Енергетична Асамблея», повідомив начальник служби євроінтеграції НЕК «Укренерго» В’ячеслав Салимон.

«Проект здійснюється спільно з системними операторами європейських країн на чолі з румунською компанією «Транселектрика». За підсумками планується отримати перелік заходів, реалізація яких дозволить синхронізувати наші енергосистеми», - повідомив В’ячеслав Салимон.

До початку 2016 року компанія «Укренерго» обіцяє розробити Каталог заходів, реалізація яких створить передумови для початку інтеграційних процесів. Існують спеціальні методики, що визначають технічну політику кожного напрямку експлуатації енергосистеми.

Поштовхом для відновлення інтеграційних процесів став наказ Міненерговугілля (червень 2014 року) про наміри протягом двох років створити умови для інтеграції енергосистеми України з європейською. "Визначити термін створення умов для синхронної роботи з енергосистемами країн ЄС та інтеграції ринків четвертий квартал 2016 року", - сказано у документі.

Міністерство зобов'язало компанію "Укренерго" розробити план заходів для підготовки нашої об'єднаної енергосистеми для роботи в паралелі з енергосистемою ЄС. Координатором призначено колишнього заступника міністра Вадима Уліду, але восени 2014-го його звільнили, і, схоже, ця тема знову загальмувала.

Спільна діяльність з європейськими операторами вимагає від українських партнерів добре опанувати такі напрямки, як регулювання частоти, потужності, напруги в єдиній енергосистемі, забезпечення критеріїв надійності, оперативно-технологічне керування енергосистемою, інформаційна взаємодія з суміжними енергосистемами країн Європи. Але це вже суто технічні проблеми, вирішити які можуть лише вузькі фахівці.

Зважаючи на величезні обсяги робіт з метою технічного переоснащення всіх енергетичних об’єктів – теплових та атомних електростанцій, ліній електропередач, підстанцій , потреба в коштах вимірюється десятками мільярдів доларів!

З метою реабілітації вкрай зношених енергетичних об’єктів протягом останніх 20-ти років ухвалено безліч урядових та міністерських програм, енергетичних стратегій, але й досі майже нічого не зроблено з того, що планували протягом усіх років незалежності. Хоча можна було повністю переобладнати станції сучасними технологіями спалювання вугілля, адже тарифи на електроенергію за цей час виросли в десятки разів. Але більш детально про це пізніше.

Чому вигідно інтегруватися з Європою?

Європейські країни давно відкрили свій енергоринок, а ЄС подарував нашій державі не один мільйон євро, намагаючись допомогти Україні отримати вільний доступ до енергоринку європейських країн. Досвід є, тепер «енергетичні волонтери», серед яких - колишні керівники галузі та визнані експерти, вирішили допомогти владі інтегрувати нашу енергосистему з європейською.

Зробити це буде не просто, і не лише тому, що потрібні величезні кошти на відновлення нашої енергетики. Потрібен ще й час, адже модернізація лише одного енергоблоку триває декілька років.

Об’єднання енергосистеми України з загальноєвропейською ENTSO-E відкриває нові можливості для нарощування експортного потенціалу. «Україна може стати базовою країною для виробництва та транспортування в європейські країни одного з найбільш високотехнологічних товарів - електроенергії», - вважає колишній міністр енергетики Іван Плачков.

Національна комісія регулювання електроенергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) також активно включилася в роботу. Член НКРЕКП Володимир Євдокимов переконаний, що «інтеграція систем стане технологічним фундаментом для створення спільного енергетичного ринку. Це стимулюватиме нас до гармонізації внутрішніх правил енергоринку. Сподіваюся, що підняття тарифів на електроенергію стимулюватиме залучення інвесторів в енергетику».

Варто згадати історію питання, адже схоже, що нова влада таки доведе розпочату справу до логічного завершення. Експансія електроенергії до країн західної Європи планувалася ще за часів Союзу. Саме тому в західному регіоні України будували атомні електростанції (АЕС) та потужні високовольтні лінії електропередач з огляду на те, що Захід нарощуватиме обсяги споживання електроенергії, розрахунки за яку здійснюватимуть вчасно та в твердій валюті (18 центів за кВт.год, в Болгарії ціна в декілька разів нижча).

І хоча вже втрачено занадто багато часу, з огляду на нинішню політичну кон’юнктуру, «енергетичні волонтери» сподіваються взяти реванш. Координуючим центром інтеграційних процесів стала НЕК «Укренерго» - компанія, яка виконує роль головного диспетчера загальнонаціональної енергосистеми України, тобто, є її мозковим центром, а ще до її складу входять всі міждержавні високовольтні лінії електропередач (ЛЕП).

Україна реанімує втрачений шанс

Відразу після проголошення незалежності, Україна заявила про зацікавленість об’єднання з європейською енергосистемою UCTE (пізніше перейменовану в ENTSO-E), що об’єднувала операторів 23-х країн. На той час потужності UCTE більш ніж вдвічі перевищували енергосистему країн СНД. Звісно, що обсяги енергетичного ринку Європи манили Україну великими експортними можливостями.

Приваблювали також і більш високі вимоги до якості та надійності роботи європейської енергосистеми, які планували запровадити в Україні. Європейське співтовариство надало реальний шанс для приєднання до UCTE, не зважаючи на такі ж амбіційні устремління Кремля, експортний потенціал якого значно вищий порівняно з українським.

В 2003 році голова Електроенергетичної Ради СНД Анатолій Чубайс звернувся в адміністрацію UCTE із заявою про приєднання в цю структуру. Після тривалого діалогу, в 2005 році сторони реалізували угоду про здійснення спільних досліджень з метою розробки техніко-економічного обґрунтування можливості синхронного об’єднання енергосистем СНД з європейською UCTE.

До цього проекту приєдналася і Україна, але виявилося, що це стало черговим обманом. Росія планувала експорт в Європу не лише своєї електроенергії, а й виробленої в азійських країнах. Російські ТЕС були в значно вигіднішому становищі, адже там не було проблем з газом та дешевим вугіллям, що використовували для виробництва електроенергії. Європа цінувала потужний східний ресурс, тому й підтримала російську ініціативу.

Чому ж і досі наша енергосистема не інтегрувалася з європейською? Тепер зрозуміло, що п’ята колона у наших владних кабінетах зробила усе необхідне для блокування європейських устремлінь.

Водночас, на відміну від України, російські енергетики не гаяли часу – вони в темпі модернізували всі свої енергоблоки ТЕС у відповідності до європейських вимог. Але війна проти України кардинально змінила політику Заходу щодо перспектив росіян на енергоринку Європи. Тепер Україна зобов’язана відвоювати втрачені позиції, і для цього давно створені необхідні передумови.

З України на Захід пролягають потужні артерії електропередач міждержавного значення. Вони з’єднують нашу країну з енергосистемами Росії, Молдови, Білорусі, Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії. Існуючих потужностей достатньо, щоб реалізувати комерційні інтереси України, адже потреби Заходу в електроенергії постійно зростають.

Відразу після помаранчевої революції - в травні 2005 року країни СНД, включно з Україною та Молдовою, почали реалізацію проекту щодо об’єднання з UCTE. Європейська Комісія підтримала цей проект. Для координації робіт був створений Технічний комітет UCTE-Україна, до якого увійшли НЕК «Укренерго», а також оператори прикордонних країн – Румунії, Молдови та інших.

Комітет UCTE-Україна протягом двох-трьох років мав би надати детальний технічний аналіз української енергосистеми, збудованої за радянськими стандартами, що різко відрізнялися від західних. За підсумками цієї роботи планували розробити Каталог вимог (про створення такого ж Каталогу згадувалося на початку статті), а також розрахувати вартість їх запровадження. Ще тоді експерти прогнозували, що знадобляться десятки мільярдів доларів, які потрібно інвестувати у реабілітацію української енергетики.

Схоже, що з приходом до влади уряду Януковича (2006 р) роботу комітету UCTE-Україна було припинено. Тепер же «Укренерго» практично реанімує розпочаті напрацювання.

В разі, якщо енергосистема України об’єднається з європейською, електричні зв’язки з Росією будуть роз’єднані. Але перш ніж іти в Європу, доведеться запровадити сучасні системи регулювання частоти та потужності в нашій загальнодержавній енергосистемі.

А ще - адаптувати правила роботи на нашому оптовому ринку електроенергії до західних вимог. Відповідні зміни в законодавстві ще 2 роки тому вступили в дію, але й досі нічого не зроблено для того, щоб виробники і споживачі електроенергії змогли перейти на прямі контракти. Проте, реформування енергоринку – це тема іншої статті.

-- Європа чи Росія?

З 2001-го року наша енергосистема працює в паралельному режимі з країнами СНД і Балтії. Робота в єдиній синхронній зоні дозволяє утримувати частоту в енергосистемах пострадянських країн за рахунок широкого поясу європейсько-азійського простору на допустимому рівні (50Гц плюс-мінус 0,02 Герца).

Цього вдається досягти за рахунок перетоку потужності із однієї країни в іншу, що дозволяє компенсувати денний дефіцит енергії в окремо взятій країні, або ж позбавитися від її надлишків вночі. Але показник добового сальдо перетоку має дорівнювати нулю, тобто, скільки взяв у сусіда вдень, рівно стільки ж віддай вночі - коли попит на електроенергію різко падає.

Саме можливість таких перетоків і визначає доцільність об’єднання енергосистем, розташованих у різних часових поясах. Синхронна робота енергосистем різних країн – це нормальна практика. В часи колишнього Союзу єдина енергосистема «Мир» інтегрувала енергетичні об’єкти від Байкалу до Берліна. Європа не проти відновити цю практику.

Розуміючи свою безперспективність на енергоринку СНД, Україна ще в середині 90-х заявила про намір інтегрувати свою систему в UCTE. Через Україну на Захід пролягли високовольтні ЛЕП, потужність яких – 6000 МВт – це втричі більше, ніж потужність ліній електропередач з України до Росії.

В 1990 році річний експорт електроенергії через Україну досяг 29 млрд кВт.год, і обсяги планували нарощувати. Але після розвалу Союзу експорт впав відразу в 10 разів. Країни Східної Європи взяли курс на інтеграцію з Європейським Союзом, їхні енергосистеми були роз’єднані з системою «Мир», а енергосистема України, яка раніше працювала в паралелі зі Східною Європою, опинилася в повній ізоляції.

Майже половина енергоблоків наших ТЕС (всього їх біля 100) вимушено простоюють і досі, деякі з них вже не підлягають відновленню. Намагаючись відвоювати свої позиції на зовнішніх ринках, в 1995 році уряд заявив про інтеграцію з європейською енергосистемою. Тоді ж уряд ухвалив рішення про інтеграцію окремої південно-західної частини української енергосистеми – «острова Бурштинської ТЕС».

В 2002-му році «Бурштинський енергоострів» відділили від загальнодержавної енергосистеми України, а потім синхронізували його роботу з енергосистемою UCTE. Через певний час планувалося інтегрувати з UCTE всю енергосистему України. Але цього так і не сталося, тобто, експеримент затягнувся на невизначений термін.

Після створення "острова", що входив до складу компанії "Західенерго", почалася боротьба за цю компанію. Прем'єром тоді був Віктор Янукович, тому не дивно, що Рінат Ахметов отримав повний контроль над "Західенерго" і "Бурштинським островом", і став монопольним експортером електроенергії на європейський ринок. Річний обсяг 2013-го року сягнув $600 млн (10 млрд кВт-год), але з початком війни почалося різке падіння.

Тепер, схоже, експортну ініціативу у ДТЕК перехопить НАЕК «Енергоатом», з метою налагодження експорту компанія вже відкрила представництво у Брюсселі. Компанія нарощує виробництво, зокрема, взимку обсяги виробництва АЕС сягали 58% від усього обсягу виробленої електроенергії, а тариф від АЕС втричі нижчий, ніж у ТЕС. Звісно, в такого виробника споживач захоче купуватиме товар.

Крім того, потужності Рівненської та Хмельницької АЕС вимушено простоюють з причини дефіциту пропускної здатності високовольтних мереж з заходу в центр України. З переходом на прямі контракти зі споживачами, можливості атомників щодо експорту різко виросли.

ТЕС не готові працювати в паралелі з Європою

Чи не найбільшою перешкодою на інтеграційному шляху до ENTSO-E є вкрай незадовільний стан енергоблоків вугільних ТЕС – таких в Україні близько сотні, і практично всі вони відпрацювали проектний ресурс, адже були збудовані ще в 60-70-ті роки минулого сторіччя.

На жаль, теплові електростанції (ТЕС) продовжують працювати вкрай не ефективно, з надзвичайно низьким коефіцієнтом корисної дії, в котлах згорає занадто багато вугілля. Станції виробляють невиправдано дорогу електроенергію, до того ж, станції залишаються найпотужнішими забруднювачами навколишнього середовища - викиди шкідливих речовин в атмосферу в 50 разів перевищують допустимі норми, що неприйнятно для європейських країн.

Завідувач лабораторією екологічних проблем енергетики Інституту вугільних енерготехнологій НАНУ Ігор Вольчин вважає за необхідне демонтувати всі старі котли ТЕС – з метою їх заміни на більш сучасні західні технології. Саме на такому сценарії наполягали колишні керівники енергетики ще в середині 90-х.

На наших ТЕС витрати палива на виробництво електроенергії в 5-7 разів вищі, ніж у високо розвинених країнах. Тому давно потрібно було переобладнати ТЕС за європейськими стандартами. З метою залучення інвесторів, влада дозволила приватизувати теплову генерацію. Проте більшістю активів заволоділа компанія ДТЕК, що належить Ринату Ахметову, але користі від того – мало. Зате тарифи постійно повзуть в гору та в гору, а забруднення навколишнього середовища не скорочується.

За Директивою ЄС 2010/75/EU для котлів на твердому паливі, тобто, вугіллі, обмежено граничний вміст пилу, тобто, викидів твердих частинок в атмосферу, в залежності від потужності енергоблоку – від 10 до 20 мг/куб м, тоді як в Україні цей показник сягає 2500-3200 мг/куб м! Цю отруйну гидоту вдихає наш народ!

Існуючий рівень вмісту забруднюючих речовин у димових газах теплоелектростанцій також вражає: діоксиду сірки - до 7000 мг/куб м, оксиду азоту – до 1800, що в 30-40 разів перевищує обмеження, встановлені Директивою ЄС. В країнах ЄС заборонено інтегруватися з такими виробниками!

Відразу після проголошення незалежності, влада неодноразово ухвалювала програми реабілітації вугільних енергоблоків на всіх теплових електростанціях, але за роки незалежності лише на двох енергоблоках були встановлені котли, що відповідають сучасним вимогам.

Комплексна програма реконструкції вугільних електростанцій передбачала запровадження вугільних паротурбінних енергоблоків, оснащених системами скорочення викидів оксидів азоту та сірки, а також інших шкідливих газів.

З огляду на те, що в Україні багато ресурсів низькосортного вугілля, влада також планувала запроваджувати технології котлів з циркулюючим кип’ячим шаром (ЦКС). Цією технологією німецького виробника Lurgi Lentjes AG десять років тому оснастили лише один енергоблок на Старобешівській ТЕС в Донецькій області.

Всього було реалізовано лише два проекти за участі іноземних виробників сучасних технологій. Другою стала Зміївська ТЕС в Харківській області – там на 8-му енергоблоці збудовано новий котел за технологією німецької Siemens - спільно з Турбоатомом.

Ці два пілотні проекти влада обіцяла зробити зразком для масштабної модернізації всієї теплової енергетики, але цього не сталося. Настав час запитати: чому так цинічно ігнорувалися програми, розроблені спеціалізованими інститутами та затверджені урядом? І хто відповість за нехтування інтересами держави на користь олігархічних угруповань?

Куди поділися кошти, надані приватній тепловій енергетиці державним регулятором (НКРЕ) у вигляді високих тарифів, які й надалі зростають, а якість роботи енергосистеми лише погіршується? Тепер весь тягар перекладено на плечі зубожілих українців, а таких в державі понад 95%.

Давно відомо, що приватні власники ТЕС роблять косметичні ремонти енергоблоків, для цих робіт їм виділяють кошти в тарифах на електроенергію. Але з кожним роком прибутковість ТЕС падає, а собівартість виробництва електроенергії постійно зростає. До того ж, з причини дефіциту потужностей гідроелектростанцій, ТЕС виконують не властиву для них функцію регулювання потужності в години пікових навантажень протягом доби.

В результаті більш інтенсивно зношується обладнання, а економічні втрати вимірюються мільярдами гривень щороку. В коментарях «Главкому» заступник міністра енергетики і вугільної промисловості Олександр Свєтелік повідомив, що регулювання добових навантажень в енергосистемі, здійснюваних за допомогою частих включень та відключень теплових енергоблоків, призводить ще й до величезних перевитрат вугілля!

Для відома: в довоєнний період ТЕС щороку споживали приблизно 25 млн тонн енергетичного вугілля – це недопустимо величезні обсяги в часи, коли існують більш прогресивні технології котлів, ніж створені в колишньому Союзі понад півсторіччя тому.

Цілком логічно виглядає головна вимога Заходу: рівень нашої фізично та морально зношеної енергосистеми повинен відповідати європейським стандартам. Україна зобов’язана це зробити!

В тепловій енергетиці потрібно запроваджувати нові технології, скорочувати споживання енергоносіїв, зменшувати викиди в навколишнє середовище. Висока ефективність роботи електростанцій, їх надійність і безпека, зниження викидів до рівня міжнародних стандартів – це той мінімум, без якого шлях в Європу для України буде закритий.