В березні цього року уряд скасував Постанову № 915, прийнявши рішення про ліквідацію державного підприємства «Укрекоресурси». Ще в січні Міністр економрозвитку і торгівлі Айварас Абромавічус ініціював цю ліквідацію у зв'язку з великою кількістю скарг із боку бізнесу. Безперечно за час існування ДП «Укрекоресури» навколо нього постійно точилися розмови про корупційні схеми, які існують на підприємстві, про його нечесних на руку керівників. ГО «Публічний аудит» спробувала розібратися і викласти своє бачення ситуації, яка склалася з цим державним монополістом.

Проблема сміття має світовий масштаб, адже щодня утворюється величезна кількість різноманітних твердих побутових відходів (далі – ТПВ). Показники утворення відходів в Україні становлять 220−250 кг на рік на одну особу, а у великих містах − 330−380 кілограмів на рік. У цілому загальна маса цих відходів сягає 13 млн тон на рік і ця цифра зростає з року в рік.

Як наслідок, постійно збільшується кількість перевантажених сміттєзвалищ, яких в Україні на сьогодні близько 4,5 тисяч, не рахуючи несанкціоновані сміттєзвалища, яких більше 35 тисяч.Показовим є досвід Європи, де діють доволі суворі правила щодо сортування сміття для подальшої його переробки. Наприклад, Швеція за рік спалює 2 млн тон сміття, чим забезпечує електроенергією 250 тис. будівель, а опаленням — 810 тис. будинків. Як не дивно, ця країна зіткнулася з проблемою дефіциту відходів для завантаження своїх сміттєпереробних підприємств. Як наслідок, країна імпортує близько 800 тис. тон відходів щороку.

У той же час Україна як вторинні ресурси використовує лише 5% ТПВ, що свідчить про жахливий стан справ у проблемі повторної переробки сміття. До того ж, враховуючи значну енергозалежність України, питання переробки ТПВ в тепло- та електроенергію є стратегічним для нашої країни.

Кабінет Міністрів України в липні 2001 року прийняв Постанову № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів, як вторинної сировини», утворивши ДП «Укрекоресурси». На підприємство було покладено функції розробки та організації впровадження системи збору, заготівлі та утилізації відходів, у тому числі використання тари й пакувальних матеріалів вітчизняного та імпортного виробництва як вторинної сировини. Крім цього, цією ж постановою визначені тарифи на послуги зі збирання, заготівлі та утилізації використаної тари та пакувальних матеріалів.

Іншими словами, будь-яке підприємство, що імпортує товар на територію України для його розмитнення, зобов’язано було укласти договір з

ДП «Укрекоресурси» та перерахувати кошти відповідно до кількості упаковки (тари), що імпортується. Таке монопольне становище дозволяло підприємству не турбуватися за свій фінансовий стан, адже імпортер був змушений сплатити за утилізацію упаковки наперед, при розмитненні.

Отже, проаналізуємо результати діяльності ДП «Укрекоресурси» за останні п’ять років.

Для розуміння здійснення господарської діяльності ДП «Укрекоресурси» наведемо деякі задекларовані підприємством показники:

Аналізуючи наведені дані, необхідно відмітити значні коливання в задекларованих показниках адміністративних витрат, що входять до складу валових витрат, а саме адмінвитрати 2011 року становлять 94% валових витрат, в 2012 році – 38%, в 2013 році – 55% та в 2014 році – 53%.

Оскільки адміністративні витрати – це витрати на заробітну плату адміністративно-управлінського персоналу, витрати на комунальні послуги і послуги зв’язку, на охорону, юридичні, аудиторські послуги та інші витрати, що не стосуються виробничих, це означає, що адміністрація ДП «Укрекоресурси» витрачала на своє, так би мовити, утримання в середньому 60% від всіх витрат, а це понад 107 млн грн за чотири роки.

Також наведемо задекларовані дані чистого прибутку ДП «Укрекоресурси», частина якого підлягає сплаті до бюджету.

Розрахунок частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету державними підприємствами

Із наведених результатів очевидною є динаміка зменшення чистого прибутку за п’ять років діяльності у 8 раз. А незначне покращення показника в 2014 році, швидше за все, можна пояснити зміною директора ДП «Укрекоресурси», яке відбулося в березні 2014 року.

Оскільки дохідна частина ДП «Укрекоресурси» формується за рахунок коштів, що перераховують імпортери, ГО «Публічний аудит» проаналізувала статистичні дані імпорту товарів за 2010–2013 роки та порівняла їх із чистим прибутком підприємства.

Звісно, Укрекоресурси не могли впливати на кількість товарів, що імпортується на митну територію України, проте керівництво підприємства повинно було забезпечувати досягнення кінцевої мети господарської діяльності підприємства – отримання прибутку. Зрозуміло, що такі порівняння є відносними, але чому при зменшенні обсягу імпорту товарів на 20% у 2013 році проти 2010 року чистий прибуток підприємства за аналогічний період зменшився на 90%?

Для оцінки рівня досягнення завдань, що стояли перед ДП «Укрекоресурси», ГО «Публічний аудит» наводить статистичні дані щодо утворення та поводження з відходами в Україні за 2010–2013 роки (у тому числі небезпечні відходи).

Протягом 2010-2013 років в Україні показник утилізації (переробки) відходів є стабільною величиною та становить третину від загальної кількості сміття. Співвідношення спалених відходів до утворених також незмінне – 0,2–0,3 %. Таким чином, за ці роки проблема збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини абсолютно не вирішена.

Отже, 18.03.2015 року постановою Кабінету Міністрів України № 128 ліквідовано дію постанови КМУ від 26.07.2001 року № 915.

Проте, як кажуть у народі «руйнувати – не будувати». Уряд не запропонував альтернативи вирішення завдань, що покладалися на ДП «Укрекоресурси», актуальність яких є очевидною. Навіть беручи до уваги, що частину отриманих коштів підприємство використовувало «не за призначенням», все ж таки за 13-річну діяльність підприємства створено певну базу з сортування та утилізації ТПВ: 26 представництв, 3 комплекси з переробки відходів, Інформаційно-аналітичний та Український санітарно-медичний центр. Крім цього, підприємство анонсувало відкриття лінії з переробки пластикових пляшок у Хмельницькому та Слов’янську, лінії з переробки відходів із поліетилену в Полтаві, лінію з сортування ТПВ в Києві та завод із сортування й переробки сміття в Чернівцях.

Замість того, щоб провести якісний аудит діяльності ДП «Укрекоресурси», оцінити вже створену інфраструктурну базу та залучити громадськість задля здійснення якісного контролю за діяльністю підприємства, Уряд просто ліквідовує його без представлення жодних альтернатив. При цьому, це рішення подається в засобах масової інформації як перемога над корупцією.

ГО «Публічний аудит» всіляко підтримує урядовців у боротьбі з корупцією, але в цьому питанні вважає за необхідне розглянути детальніше нормативно-правову базу, що регулює цю сферу.

Фахівці ГО «Публічний аудит» переконані, що навіть недосконала діюча нормативно-правова база, що регламентувала діяльність ДП «Укрекоресурси», дає можливість виконувати підприємству визначені законодавством завдання. Так, виважені та дієві управлінські рішення керівництва державного підприємства, на думку публічних аудиторів, можуть призвести до таких показників:

1) валовий дохід підприємства має становити не менше 100 млн грн на рік, а при збільшенні імпорту пропорційно мають збільшуватися доходи;

2) оптимізація витрат та жорсткий контроль за адміністративними витратами дозволить підприємству отримувати чистого прибутку до 50% від валового доходу.

До того ж, фахівці з переробки ТПВ зазначають, що на відходах і можливо, і потрібно заробляти. Приблизно 50% міського сміття становить вироби з пластику, з якого виготовляється поліетилентерефталат (ПЕТФ, ПЕТ), а відсортоване пластикове сміття називається вторинні ПЕТ відходи. Вартість однієї тони вторинних ПЕТ відходів становить близько 5 тис. грн. Отже, здійснюючи сортування всіх ТПВ у державі, яких накопичується за рік понад 13 млн тон, потенційний ринок вторинних ПЕТ відходів становить понад 30 млрд грн.