16 сентября 2000 года оппозиционный журналист Георгий Гонгадзе был похищен по дороге домой. На следующий день по факту его исчезновения было возбуждено уголовное дело, расследование которого Леонид Кучма взял под личный контроль.

28 сентября 2000 года лидер СПУ Александр Мороз обнародовал в Верховной Раде записи, получившие впоследствии название «пленки Мельниченко». Это аудиозаписи, якобы тайно сделанные майором президентской охраны Николаем Мельниченко (в 2001 году получил политическое убежище в США) в кабинете президента - на них Леонид Кучма обсуждает Георгия Гонгадзе как проблему поочередно с главой МВД Юрием Кравченко, Генпрокурором Михаилом Потебенько, председателем СБУ Леонидом Деркачом и главой президентской администрации Владимиром Литвиным. На одной из записей президент якобы приказывает министру Юрию Кравченко «разобраться» с неугодным журналистом, а на другой Юрия Кравченко отчитывается перед Леонидом Кучмой о выполненной работе. Экспертизы аудиозаписей, проведенные в США и Европе, признали подлинность голоса Леонида Кучмы. Однако из-за того, что записи Николая Мельниченко производились на цифровой диктофон, эксперты не смогли ни доказать, ни опровергнуть возможность ее последующего монтирования.

2 ноября 2000 года в лесу под Таращей (Киевская область) нашли обезглавленное тело, которое, как полагает следствие, принадлежит Георгию Гонгадзе.

27 февраля 2001 года Генпрокуратура Украины признала факт смерти Гонгадзе и возбудила дело по статье «Умышленное убийство».

Последняя статья Георгия Гонгадзе

Політичний стайер

Парламентом поповзли різні чутки.

Цікавішою зі всіх є історія про чергову трансформацію політичних уподобань в адміністрації президента. За деякими даними, хмари скупчуються над головою одного з політиків. Мова йде про головного футбольного функціонера, чільного діяча СДПУ(о) Григорія Суркіса. Мовляв, дана негласна команда обмежити його активність рамками футбольного поля, і, в такий спосіб, усунути його з поля політичного. Твердять, також, що так вирішив президент.

І начебто головним натхненником та ідеологом цієї операції є ніхто інший, як головний апаратний функціонер країни, голова адміністрації президента Володимир Литвин.

Що це? «Деза» чи витік інформації, що поширюється з метою сковирнути цього політичного бультер‘єра. Так, чи інакше інформація варта уваги, тим більше, що ми, наприклад, і не сумнівалися, що Литвин рано чи пізно почне роботу по розвалу аж надто сильних і незалежних політичних груп. Наприклад, аби почати розвал СДПУ(о), йому достатньо відсунути Суркіса від Медведчука…

Хто уважно дивиться телевізійні новини, не міг не помітити, що голова АП все частіше з‘являється поруч з президентом, і не де-небудь на задньому плані, а поруч із правою рукою Леоніда Кучми. А його прямий ефір в УТН з Нью-Йорка на фоні будівлі ООН свідчить, що «тіньовий кардинал» все більше стає публічним гравцем.

Саме це на думку одного з авторитетних політологів і визначає поведінку голови адміністрації президента - коли Ви в тіні, вам особливо не обходить, хто йде в фарватері вашого «клієнта», тінь завжди дозволяє домовлятися будь з ким. Публічність змушує декларувати позицію, а позиція здобуває прихильників і ворогів…

Литвин чітко розуміє, що Віктор Медведчук - це горішок не по його зубам. Він фінансово незалежний і ніколи не погодиться грати за правилами глави АП у своїх політичних справах Так що в разі, скажімо, політичного успіху головного «есдека», Литвину не світить яскравої перспективи, і це очевидно «навіть сліпому». І цю ситуацію Литвину доведеться різко міняти.

Сьогодні політичний світ «першого порядку» вже думає про те, хто буде переможцем виборів 2004 року. Ті, для кого політика є способом рухати власну економіку - ризик з вибором пріоритетів на майбутнє неприпустимий, а тому вони чекають відповідних знаків. Гіпотетичний удар по Суркісу, якщо, звичайно, він дійсно є – це знак.

На думку одного з співрозмовників у парламенті, депутата від бізнесу, такий знак буде зустрінутий з ентузіазмом. Адже, активність та її форми у виконанні тандему Медведчук-Суркіс на українському бізнес-ринку дістала багатьох, і всі їх колеги із задоволенням «допоможуть» їм посунутися…

Литвин, що прискіпливо вибудовує свою стратегічну схему, чітко розуміє - аби нейтралізувати такого суперника, як група СДПУ(о), треба городити огород вже зараз. На відміну від свого колишнього попередника Табачника, Володимир Михайлович справжній апаратний стратег, він не працює по дрібницях і думає глобально. В союзники він ангажує усіх тих, хто мало-мальськи годен сприяти його справі. За інформацією поінформованих людей, таки «багнетів» у Литвина вже набралося достатньо.

Щодо оцінок того, для кого городиться огород, то тут думки спостерігачів розбігаються.

На думку колишнього депутата від НДП, Литвин готує підґрунтя для майбутнього поліцая Юрія Кравченка, якого, начебто, він сватає в прем‘єри. Посада Прем'єра - найкращий трамплін для президентської кампанії.

Дійсно, генерал в чорному «есесівському» мундирі при відповідному збігу обставин може стати фігурою, на яку номенклатура зробить свою ставку. Та й для Кравченка такий спеціаліст, як Литвин у майбутньому – особа незамінна, а кабінетний спосіб життя Кравченка - запорука майбутнього ладу та спокою у коридорах влади. Вже зараз цього політика можна віднести до найбільш ефективного користувача сучасних PR-технологій. Нова форма для особового складу, заміна терміну «міліція» на сучасну та популярну «поліцію» і особиста дружба з Гарантом говорять про велику перспективу. Та й чого гріха таїти, якщо у сусідів в президентах - «!кагебешнік», то в нас і міліціонер пройде, «як діти у школу». Головне, вчасно зняти свій вітчизняний телесеріал про «ментів»…

Втім, за словами одного з працівників АП, що, звичайно ж, побажав залишитися неназваним, якщо раніше у Литвина й були плани городити город для когось, то тепер в нього виник кардинально інший план дій. Тобто, поява Литвина в ролі правої руки Леоніда Кучми є своєрідним початком кампанії з презентації наступника.

Версія звичайно радикальна, якщо не брати до уваги, що цю ідею міг «задумати» сам президент.

На думку того ж джерела, Литвин - ідеальний напарник для роботи, він і зараз фактично підміняє Кучму - і напише доповідь, і підкаже відповідь, і організує… Одним словом, президент довіряє в Україні тільки одній людині, і ця людина - голова його адміністрації.

Крім цього, Литвину вдалося зробити те, що не вдавалося зробити нікому з його попередників. На Литвина зараз заведено майже усе - від дій МВС та ДПА, до входження інформації та відвідувачів до кабінету президента…

Щоправда, є і скептики. Скажімо, інший депутат з «конкретно» пропрезидентської фракції вважає, що «президентських амбіцій» Литвин не може мати апріорі. Оскільки у  «папы» буквально нюх на ймовірних конкурентів. А конкурентів президент біля себе не терпить. А якщо таки думки у Литвина і з'явились, то працювати йому в АП вже не довго…

І все ж, які нині існують «За» і «Проти» версії щодо намірів Володимира Литвина посісти головне крісло країни.

Фактори «За»: - Розумний; - користується найбільшою довірою президента; - на сьогодні він сконцентрував в своїх руках необмежений адміністративний ресурс; - за нього можуть «підписатися» люди, яких не влаштовує Медведчук та Волков; - він людина влади, «свій для номенклатури».

Фактори «Проти»: - До виборів часу багато, і все ще може змінитися не на його користь; - харизми малувато (але у Кучми її взагалі немає); - «папа» заборонить.

І нарешті останнє, в світлі почастівших розмов про «здоров'я» Леоніда Кучми, фігура Литвина може стати ключовою у вирішенні питання «хто перший». На тлі вже задекларованих перспективних кандидатів Литвин має шанс стати золотим компромісом, головне, аби він захотів. А досвідчені люди стверджують, що він вже хоче…

genshtab_info