Колись мій вчитель фізкультури розповідав, що Сергій Бубка на зламі 1970-80-х приїздив вступати на факультет фізкультури в Кам'янецький педінститут (нині Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка – UAInfo), але його, такого талановитого, чомусь не прийняли.

Пам'ятаю, я хотів у нього дізнатися, чому не прийняли, але так і не можу згадати. Чи то корупція була зависока, чи то умов для тренувань у нас не було – дуже стелі високі потрібно було мати в спортивних залах. Чи водночас і те, і се. Чи щось взагалі третє.

Тому йому довелося їхати з нашого богоспасенного міста деінде.

І от я сьогодні думаю, що якби тоді Бубку прийняли в Кам'янецький педінститут, наша і не тільки наша історія взагалі могла би скластися по-іншому.

Сергій Бубка міг би нині, наприклад, торгувати шкіряними куртками на кам'янецькому базарі. Або викладати фізкультуру в четвертій школі на Руських фільварках. Або спитись уже давно – для наших фізкультурників це досить звичний шлях.

Це вам навіть не розчавлений у минулому метелик, як у Рея Бредбері. Це Сергій Бубка, великий спортсмен, який не вступив у Кам'янецький педінститут.