Регулярна поява назаходах Віктора Пінчука відставнихполітиків на кшталт Клінтона та Блераотримала своє пояснення.

Фонд Пінчука оприлюднив розмір пожертв їх організаціям.Мені видається, що це зробленовперше.

Виявилося, що тільки за одинрік – 2011 – Глобальна ініціатива Клінтонаотримала від Пінчука 1 мільйон 100 тисячдоларів. Фонд Блера – 500 тисяч доларів.Конференція президента Ізраїлю ШимонаПереса – 375 тисяч доларів, плюс ще 20тисяч на Центр Переса за мир.

З одного боку, прозорість– це завжди добре. Можливо, навіть, цяпрозорість буде дорого коштувати Пінчуку, бо тепер якась невстановленаслідством особа йому заявить: «слышь,брат, а в мой президентский фонд тыотслюнявил?».

З іншого боку, щолежить в природі цих пожертв? Порятунокрепутації після років правління власноготестя. Тестя, якого генерал-убивця навсю країну запросивбути сусідом по камері. Тестя, якогоПінчук любить настільки, що підконтрольніканали «забули» повідомити своїмглядачам єдині слова Пукача, вимовленіним за три з половиною роки післяарешту.

Те, що стало би сенсацією вкраїні Клінтона, Блера або Переса, вкраїні Пінчука непотрапило у новинні випуски йоготелеканалів.

Декілька років томубула дискусія, чи повинен брати Українськийкатолицький університет гроші від Фірташа на побудову кампусу. Звісно,повинен, бо він спрямовує ці кошти наблагородні цілі. Так само і Клінтон зБлером мають брати кошти від Пінчука,щоб боротися з недосконалим світом. Алебуло би гарно, аби при нагоді вони йомупояснили: «Вікторе, це недобре –використовувати власні телеканали якганчірку».

Бо голоси зсерединиУкраїни Пінчук все одно не почує.

Сергій ЛЕЩЕНКО