Протягом останніх двох років було багато дискусій про "кінець Заходу". На запланованому саміті за участі Трампа, Путіна та Сі ці побоювання можуть набути цілком реальних обрисів.

Про це пише The Guardian, інформує UAINFO.org з посиланням на Цензор.НЕТ.

Що відомо

Протягом останніх двох років президентського терміну в США, коли є ризик втрати контролю над Конгресом, а рейтинг схвалення стрімко падає, Дональд Трамп може відчувати, як його влада слабшає. Ухвалення внутрішніх законодавчих ініціатив, особливо в епоху, коли двопартійна співпраця практично відсутня, повністю зупиняється. Але з наближенням кінця терміну повноважень, коли президенти США починають думати про свою спадщину, залишається одна сфера діяльності, де вони мають вплив: решта світу.

• Так, в останні тижні свого президентства у 1992 році Джордж Г. В. Буш відправив 28 тисяч американських військових до Сомалі, щоб допомогти покласти край голоду.
• Для Білла Клінтона такою спробою стала майже нездійсненна ініціатива принести мир на Близький Схід шляхом врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту.
• Барак Обама відновив дипломатичні відносини з Кубою, здійснивши історичний візит до Гавани, а також доклав останніх успішних зусиль для укладення ядерної угоди з Іраном.

Через десять днів Дональд Трамп може увійти у власну "сутінкову зону". Він майже напевно втратить контроль над Палатою представників: цілком можливо, що йому доведеться мати справу із Сенатом, у якому більшість матимуть демократи. Будь-які надії на ухвалення внутрішньополітичних законодавчих ініціатив (якими він не надто переймався протягом перших двох років) остаточно зникнуть. Натомість на Трампа може чекати низка розслідувань, які знову можуть призвести до імпічменту.

Читайте також: Мирні переговори без України нагадуватимуть розподіл зон впливу, - Науседа

Однак на світовій арені ситуація буде іншою. І на відміну від Буша-старшого, Клінтона чи Обами, амбіції Трампа навряд чи будуть спрямовані на встановлення миру. Перші два роки його другого терміну були катастрофічними, а останні два можуть бути ще гіршими.

Як очікується, після проміжних виборів США планують відновити свою війну проти Ірану. Зрада України з боку Трампа вже в самому розпалі. Минулого тижня він заявив, що "Росія, відверто кажучи, поводилася щодо України цілком нормально", тоді як його посланець Стів Віткофф зустрівся з російським диктатором Володимиром Путіним у Москві й назвав його "гуманістом".

Новий світовий порядок

Окрім війни на Близькому Сході та політики умиротворення в Європі вимальовується тінь нового світового порядку, до якого Трамп буде невпинно прагнути в останні роки свого президентства. РФ уже запропонувала провести наступного місяця в Китаї саміт за участю Путіна, Трампа та китайського лідера Сі Цзіньпіна.

Така безпрецедентна зустріч, якщо вона відбудеться, може мати руйнівні наслідки для світу. Ці троє лідерів мають амбіції змінити спосіб управління світом, по суті розділивши його на сфери впливу.

У статті зауважується, що один саміт не перетворить ідею на реальність, але він спрямує світ на дуже небезпечний шлях. У Європі наслідки вийдуть за межі України, якщо США відмовляться допомагати захищати країни, яким загрожує Росія. У Східній Азії "відступ" США спричинить величезні проблеми для Тайваню, Південної Кореї та Японії, а також для Австралії.

Протягом останніх двох років було багато розмов про "кінець Заходу". Схоже, настав момент, коли багато з цих побоювань можуть стати реальністю.

Читайте також: Стратегія ЄС щодо припинення війни базується на формулі "мир через силу" — Кубілюс

Прагнення адміністрації Трампа розділити світ на сфери впливу та стати на бік диктаторів, а не демократів, давно є очевидним. У минулорічній Стратегії національної безпеки США містилася різка критика традиційних американських союзників у Європі та Східній Азії. Але найбільше шокувало те, чого в ній не було сказано. Ні Росія, ні Китай не зазнали прямої критики. У шести абзацах, які описували загрозу для Тайваню, Китай не згадувався жодного разу. В інших частинах документа Китай, навпаки, навіть отримав похвалу як "багата й могутня країна".

У розділі, присвяченому агресії РФ проти України, не згадувалося, як почалася війна, і не містилося жодних натяків на те, що Путіна слід перемогти. Натомість основна увага зосереджувалася на тому, як США могли б допомогти Європі та Росії налагодити відносини. У 33-сторінковому документі йшлося про важливість контролю США над Західною півкулею, але було чітко зазначено: доки США зберігають економічне домінування, Вашингтон не надто хвилює те, чи захищені інші частини світу.

"Справи інших країн стосуються нас лише тоді, коли їхні дії безпосередньо загрожують нашим інтересам", - йшлося в документі.

Зазначається, що для Путіна це успіх, до якого він ішов майже три десятиліття. Він давно розглядає підтримку демократії з боку США у Східній Європі та Центральній Азії як "втручання" у сферу російських інтересів. Тепер же є президент США, який із цим погоджується.

Трамп також підніс Путіна на значно вищий п’єдестал, ніж того заслуговують російська економіка та її технологічний потенціал.

Вдночас Сі Цзіньпін також вітає риторичний відхід США зі Східної Азії, особливо якщо це дасть Китаю більший контроль у регіоні. Тим часом ставлення до Китаю у світі покращилося, тоді як до США - погіршилося.

Йдеться не лише про територіальний контроль. Усі три лідери вбачають можливість поглиблення економічних зв’язків. Для США та Китаю головними питаннями є майбутній контроль над економічними ланцюгами постачання й технологічними платформами, тоді як ресурси викопного палива Росії також є важливим чинником. Усі три країни є ключовими гравцями в нових космічних перегонах, як з погляду комерційного, так і військового контролю. Якщо ці три країни почнуть співпрацювати, залишивши осторонь Європу та решту світу, це докорінно змінить характер геополітики. Десятиліття тому розмови про багатополярний світ ґрунтувалися на уявленні про США, Китай та ЄС як про три найпотужніші сили. Якимось чином Брюссель поступився місцем Москві.

Дотепер решта країн Захожу намагалася якось давати собі раду. НАТО досі існує на папері, саміти G7 та G20 можуть бути хаотичними, але вони відбуваються. Оптимісти вказують на те, що Трамп відвідав Генеральну Асамблею ООН, а його адміністрація досі активно залучена до повсякденної діяльності Організації.

Прем'єр-міністр Канади Марк Карні попереджав, що старий світовий порядок не повернеться, однак попри відновлення дискусії про те, як Європа може захистити себе без США, досі панує відчуття, що всі просто чекають на закінчення терміну повноважень Трампа. Але потенційний саміт "великих держав" робить цей факт ще очевиднішим - ігнорувати його стає дедалі важче.

Які можливі результати

Хоча американські президенти часто прагнуть досягти успіху в зовнішній політиці наприкінці свого терміну перебування при владі, історія свідчить, що їм це рідко вдається.

Трамп отримає свою фотосесію на саміті великих держав і, можливо, це все, чого він хоче. Також немає жодної гарантії, що ця сумнівна "трійка" стане постійним геополітичним явищем. Зовнішня політика Трампа розколола його рух MAGA і шокувала навіть деяких традиційних консерваторів.

Читайте також: Моді: Індія підтримуватиме всі зусилля для досягнення миру в Україні

Утім, навіть якщо Трамп не переможе, це ще не означає, що США не програють. Він прибуде до Китаю фактично в найслабший момент свого президентства. Він - "кульгава качка" (президент, що досиджує останні місяці на посаді), приречений ледь дотягнути до фінішу. Навпроти Трампа стоятимуть двоє авторитарних лідерів, яким трохи за 70, і які вважають, що єдине, що заважає їм правити своїми країнами ще два десятиліття, - це смерть. З огляду на їхні розмови про способи продовження життя, можливо, вони обидва вірять, що зможуть правити ще довше.

Якщо цей саміт відбудеться, він поверне Путіна з міжнародної ізоляції та підтвердить позицію Сі Цзіньпіна як світового лідера, якого не можна ігнорувати. Образ трьох лідерів стане визначальним для епохи, коли міжнародний порядок, заснований на правилах, підірваний, а новий невизначений період починає формуватися.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube