MENU

«Проблема есть, но она была всегда, поэтому ее вроде и нет», - так работает режим Януковича

447 0

Українська влада (увсіх її проявах та іпостасях) вже давнозбагнула, що найкорисніша для неїстратегія спілкування із власнимсуспільством – робити вигляд, що нічогопоганого не відбувається, ігноруватибудь-які закиди, робити здивоване обличчяза кожної нагоди.


Коротше кажучи, рішучевідкидати реальність у всіх її проявах,примушуючи своїх опонентів щось комусьдоводити.


Це все, насправді, дужепросто.


Є якась проблема? Чудово,українську владу це анітрохи не злякає,оскільки у відповідь на будь-якунеприємність у неї заготована схемауніверсальної відповіді.


1. Проблеми немає.Невідомо-хто розповсюджує якісь чутки,що не відповідають дійсності. Ніхто іне думає впроваджувати нові податки.Це все вигадують якісь недоброзичливці.Є документи? Вони підроблені абонеправильно інтерпретовані. Є заяви?Все це неправильно зрозуміли та пояснилиі т. д.


2. Можливо, проблема є,але конкретний посадовець не маєповноважень її розглядати, а того, хтоможе розглядати, немає у даний моментна місці, і взагалі – це проблема дляколегіального обговорення та комплексноговирішення, а тому не слід поспішати ізвисновками.


3. Проблема є, але вонане виходить за межі затвердженої уграфіках та таблицях середньостатистичної«усушки» та «утруски», а тому не потребуєдодаткової уваги.


4. Проблема є, але вонабула завжди, тому її, наче, і немає.Можливо, десь в інших країнах це іпроблема, а у нас – суворі будні.


5. Проблема є, але їїстворили попередники. Своїмибезвідповідальними діями вони щось тамдесь підписали або не підписали, анинішній уряд лише змушений долатинегативні наслідки, героїчно докладаючиусіх можливих зусиль.


6. Проблема була, але їїперекрутили/подали у викривленомувигляді недоброзичливці. Насправді,нічого страшного немає, усе під контролем,усе чудово і т.д.


7. Проблема була, алевсе прораховано на далеку перспективунаперед, тому вже у наступному кварталівсе буде вирішено, як записано у програміроботи уряду, регламенті парламенту тазадумано у геніальних роздумах промайбутнє України персонально президента.


Неважко здогадатися,що подібним чином можна реагувати набудь-що та будь-який проміжок часу, щоі реалізується з успіхом в сучаснихукраїнських реаліях.


Але є одне ускладнення.


Та локшина, яку з успіхомможна вішати на вуха власному електорату,абсолютно не працює у сфері міжнароднихвідносин, де доводиться мати справу ізсерйозними гравцями, які чудово розуміютьстан справ та власні інтереси.


І тут видатна роботаодразу проявляється у всій своїй красі.


Для прикладу розглянемоситуацію із сумновідомим газовимконтрактом, який нинішньою владою ізперших днів проголошено найгіршим тазлочинним.


Добре, контракт злочиннийта нелегітимний. Очевидно, що якщо тице проголошуєш, то необхідно щось ізцим робити.


Мабуть, шляхи є тількидва.


По-перше, це або домогтисязміни контракту у результаті переговорівіз російською стороною. По-друге –розірвати його уході судового процесув міжнародному арбітражі. За всьогобажання інших шляхів не вигадаєш.


Другий шлях було одразувідкинуто, усі позови із Стокгольмувідкликано досить давно. Отже, влададля себе залишила лише один шлях – шляхвимолювання поступок у Москви.


Добре, шлях обрано, алеяк почали діяти? Фактично, за останнідва роки відбулося безліч візитівукраїнського президента або прем’єрадо Москви. Кожен з них проходив застандартною схемою. Приїхали, щосьпоговорили, сфотографувалися і зробилипідсумкові заяви. Український представникговорить, що вірить у продуктивнуспівпрацю, а російський, що умови газовихконтрактів залишаються незмінними їхслід виконувати, але можна переглянутиспівпрацю у рамках митного союзу.


Так було не один десятокразів. Візит, розмови, повернення довитоків.


Українська сторонаодразу відмовилася від альтернативнихшляхів, окрім переговорів, зрозумівшиїх без результативність, продовжувалаїх у старому режимі, робила оптимістичнізаяви та намагалася усіляким чиномзасвідчити свою лояльність до Москви,не виконуючи, проте, ключові вимогиостанньої щодо приєднання до Митногосоюзу.


Що маємо у результаті?Два роки – згаяно. Москва виставиларахунок у 7 млрд. за невідібраний Україноюгаз. Ще раз підтвердила, що ніякої зміниціни на газ без вступу до Митного союзуне буде.


Що у відповідь на цезаявляє Україна? Все те саме. Що вірятьу вирішення непорозумінь і т.д. Такимитемпами скоро у нашому МІД «довіряться» довтрати ГТС та багатьох інших чудовихперспектив.


Що саме цікаве, проперспективи пред’явлення рахунку у 7млрд. було зрозуміло ще роки тому, однакукраїнська влада показово ігнорувалапроблему, рапортуючи про зменшенняспоживання газу.


Ховаючись від проблем,роблячи оптимістичні заяви, ігноруючиреалії вони завели країну у глухий кут.Чому? Тому що традиційні прийому уміжнародних відносинах не працюють.Там нікого не хвилюють попередники,всім байдуже, скільки ти працюєш надвирішенням проблеми, чи є ти оптимістом,чи ні. Є проблема, і вона або може бутивирішена, або ні. І публічний есканізму цій ситуації лише може поглиблюватикризу, а не вирішувати її.


А у нас як вийшло? Іздвох можливих варіантів найперспективнішийбуло одразу відкинуто, а на шляхуреалізації другого варіанту заблукалисеред трьох дерев, постійно повторюючипри цьому, що вірний шлях ось-ось будезнайдено.


Але не тільки не знайшлицей шлях, але й зайшли у такі нетрі, вихідіз яких виглядає досить малоймовірним.І тут уже як би ти не ігнорував реальність,але вона все одно тебе наздожене.


Петр ОЛЕЩУК 


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини