Надто просто звинувачувати Дональда Трампа у всіх бідах світу. Можливості будь-якого президента США кардинально змінювати чи контролювати поведінку інших великих держав часто переоцінюються. Та, виступаючи в ролі неначе "некоронованого світового монарха" і верховного арбітра війни та миру, Трамп підтримує ілюзії про американське панування, всемогутність і "божественне право". Засліплений такими егоцентричними мареннями, він ще до вступу на посаду пообіцяв швидко завершити війни в Україні та Газі. Можливо, у своїй самовпевненості він справді думав, що здатен на це, інформує UAINFO.org з посиланням на ZN.ua.

Однак через вісім місяців відбувається протилежне: обидві кризи лише розширюються та загострюються. Ілюзія розсіялась, його блеф викрито, а "імператор" виявився без одягу — і заперечити, що Трамп сам значною мірою сприяв цьому, практично неможливо, вважає Саймон Тісдалл, колумніст газети The Guardian. 

Чергова серія російських дронових атак на Польщу, яку там справедливо назвали навмисною, може перетворити війну в Україні на масштабний європейський конфлікт. Так само безрозсудний і незаконний авіаудар Ізраїлю по Катару, що підірвав мирний процес у Газі — і в буквальному, і в переносному сенсі — лише посилив регіональну напруженість.

Читайте також: Перед самітом із Путіним Трамп запитував, чи перемагає Росія – Келлог

Спільним чинником обох криз є слабкість США, а точніше — слабкість самого Трампа. Чи був ще якийсь американський президент, який докладав стільки зусиль, аби здаватися сильним лідером, але так катастрофічно провалювався, коли потрібно було діяти рішуче?

Більшість його кроків — чи то ухвалення незаконних указів, звільнення високопоставлених чиновників, тиск на сусідів і беззахисних мігрантів, виведення військ на вулиці американських міст, або ж конфлікти із суддями та незалежними ЗМІ — спрямовані передусім на підтримку образу "сильної людини" Трампа.

"Реальність зовсім інша: коли Трамп стикається не з "легкими мішенями", а з сильними та непоступливими противниками, він відступає. Президент Росії Владімір Путін та прем’єр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу давно це зрозуміли й навчилися використовувати його наївність. Вони лестять йому, розповідають казки про прагнення миру, підсовують видимість швидких перемог, а потім повертаються додому й продовжують діяти на власний розсуд, зазвичай посилюючи насильство", — зазначає Тісдалл.

Читайте також: Трамп вперше назвав Росію агресором у війні проти України, – Politico

Коли ж роздратований Трамп телефонує зі скаргами, як після ізраїльського удару по Катару, і жалісно повторює, що він "незадоволений", це лише підкреслює його слабкість — і його просто ігнорують.

Трамп не тільки не сприяє припиненню цих воєн, а й став головною перешкодою для миру. Його необдумані втручання, позерство та упередженість погіршують ситуацію, продовжуючи обидва конфлікти. Його брак лідерських якостей у поєднанні з відсутністю чесності та здорового глузду шокує європейців, які звикли мати справу з переважно раціональними та відносно компетентними президентами.

Ворожість Трампа до ЄС і НАТО, його тарифні війни та антидемократичні махінації ще більше підірвали західну згуртованість і впевненість, а також сприяли зміцненню авторитарних режимів.

Спостерігаючи зі Кремля, Путін діє відповідно. Масове вторгнення дронів у Польщу — найбільше з усіх попередніх — стало ретельно продуманим випробуванням реакції та єдності НАТО. Його, безумовно, втішили виявлені прогалини в обороні та суперечливі політичні відповіді.

Трамп же нічого не зробив і майже нічого не сказав — його мовчання говорить саме за себе. Він не визнає, що його покірність перед Путіним обернулася катастрофою, і, попри потужні військові, дипломатичні та економічні ресурси, він не наважиться зайняти тверду позицію. У результаті Путін знову отримує "зелене світло". Але наступного разу все може бути значно серйозніше: що буде, якщо Росія прямо загрожуватиме, наприклад, Фінляндії чи Німеччині? Як тоді поведе себе Трамп?

Читайте також: Трамп готовий стати посередником у переговорах між Зеленським і Путіним через їхню "незбагненну" ворожнечу

Судячи з наявних доказів, підозра така: мало що зміниться. Колишнього президента Джо Байдена справедливо критикували за обережність щодо України. Трамп же фактично не діє. Великій Британії та європейським державам НАТО потрібно припинити відкладати рішення в очікуванні Вашингтона й нарешті провести чітку межу з Москвою.

Створення захищеної зони заборони польотів над неокупованими територіями України, розширення військової допомоги, повне припинення імпорту російської енергії, конфіскація заморожених кремлівських активів, ізоляція російських і китайських банків, що обходять санкції, а також погіршення або розрив дипломатичних відносин із режимом Путіна — це заходи, яких тут неодноразово вимагали. І, за потреби, армії Європи мають бути готові відкрити вогонь у відповідь. Чекати на Трампа — марно. 

"Якщо демократичні країни не об'єднаються, щоб швидко зупинити ці війни, використовуючи всі необхідні засоби, включаючи військову силу, то напевно настануть ще більші лиха. Але не розраховуйте на те, що США візьмуть на себе лідерство. Не розраховуйте на слабкого Трампа. Він є частиною проблеми. Він боягуз", — підсумував колумніст.