Отже, цікава інформаціяпоширилася у ЗМІ. Зокрема, про те, щопрезидент звільнив із займаних посадголів 3-х районів столиці: Голосіївського,Святошинського, Подільського. Начебто узв’язку із незадовільною роботою поприбиранню снігу.

На перший погляд всевиглядає досить логічним. Дійсно, роботаіз прибирання снігу в місті викликалачимало нарікань з боку громадськості.От влада прислухалася, проявила, як токажуть, зворотній зв'язок із громадою.Все чудово. Усі щасливі.

Але поміркуймо над цимиповідомленнями ретельніше. Скажітьбудь-ласка, чи завершувалася зонанеприбраного снігу лише на кордонах,наприклад, Святошинського району? Чибули проблеми із прибиранням снігуобмежені трьома районами, чи ні? А якщоне були, то чому відповідальність поклалилише на трьох з них? За яким принципомобрали стрілочників?

І чому тоді не несевідповідальність київська влада загалом?Чому не питають з тих, хто, начебто, іповинен нести відповідальність? Томускладається враження, що ми маємо уданому випадку справу із кадровимирішеннями, що насправді були мотивованіпо-іншому.

Думаю, що марна справашукати відповідь у завалах снігу. А отзвернутися до політичних реалій країнибуло б не зайвим.

Остання політична подія– вибори до Верховної Ради. Ті самі, якізакінчилися у Києві нищівною поразкою ПР. Очевидно, цей факт не міг залишитисяосторонь уваги тих, хто очолює вищеназванупартію та українську владу. Не могли цівибори пройти без кадрових висновківі результатів, інакше тоді б місцевавлада по всій державі відчула б слабкістьцентру напередодні виборів президента.А це вже дуже небезпечно, тому необхіднореалізувати публічне покарання винуватих.Звісно, відкрито цього робити ніхто небуде. Не запишеш же в указ про відставкуте, що причина – недостатній результат ПР? Але головне, щоб самим фігурантамусе було зрозуміло.

Власне, для ілюстраціїсерйозніших причин, що обумовилиперестановки, я звів у таблицю данірезультатів минулорічних виборів доВерховної Ради. Джерелоданих – портал ЦВК. Параметри наступні:відсоток ПР, район, відставка глави РДА.

Як бачимо, сильно нетурбуватися про результати прибиранняснігу можуть собі дозволити головирайонів-партійних лідерів. Приміром, уПечерському районі навряд чи якийсьсніг примусить когось звільнити. Що ждо інших, то глава Деснянської РДАоперативно «втік» до парламентуодразу після виборів, усі ж інші чекалина свій час. Характерно, що наступникайому так і не призначили і через 3 місяці.Очевидно, чекають, поки «пакетно» будутьрозподілені усі інші райони.

Для трьох глав РДАвідповідальність настала разом із зимоюта супутніми зимовими проблемами.Виходячи із наведеної вище таблиці, неважко прогнозувати, хто наступний будевідповідати у Києві за затоплення,засипання, вітри та торнадо. На вихідне зайве приготуватися главам Дарницькогота Дніпровського району, чиї результатипо відсоткам для ПР також не виглядаютьдуже переконливими.

Звісно, що самі по собірезультати ПР не хвилюють особливонікого. У даному випадку мова не проякісь партії а про лояльність та уміннядавати результат будь-якою ціною. Ясно,що той, хто не відповідає цим критеріям,як глава району нікому не потрібен.Особливо напередодні очікуваних виборіворганів місцевого самоврядування. Атим більше, якщо врахувати не надтодалеку перспективу президентськихвиборів, коли треба буде усіх ламатичерез коліно, але видавати результат.

Тому все це виглядаєяк демонстративне покарання тих, хтобув на поганому рахунку через невисокірезультати на виборах потрібної партії,що є, по суті, інформаційним повідомленнямдля усіх інших, що їх очікує, якщо вонине видадуть на гора результат.

Хоча і тут усе не такпросто. Виникає логічне питання: навіщочекати випадання снігу, аби звільнитиусіх вищеназваних осіб. Невже хтоськогось у АП боїться? І невже їм так конченеобхідно шукати мотивацію для подібнихдій перед громадськістю?

Очевидно, що всі нинішніглави РДА, які б результати вони непоказували, потрапили на свої пости непросто так, а як представники певнихконкретних «людей». Стосовно Києва, тоце люди, безпосередньо пов’язані ізнинішнім главою АП Льовочкіним. До тогочасу, поки його всевладдя ніким необговорювалося, його люди впевненопочувалися на своїх постах, однак теперв АП розгортаються цікаві процеси.Загалом, втрата Льовочкіним впливу булодовготривалим процесом, що виразивсяу численних позиційних відступах.Зокрема, у Кабінеті Міністрів. Однактепер боротьба вступає у завершальнустадію.

Зокрема, менше місяцятому було призначено заступникомглави АП С. Ларіна. Для сторонніхспостерігачів все це виглядає якпризначення потенційного спадкоємцядля глави АП. Принаймні, зараз це означає,що вже і у АП Льовочкін небуде повноправнимгосподарем.

І от після того, якпризначення відбулося, розгорнувсяпроцес заміни глав місцевих адміністрацій.У тому числі і у Києві. Все це виглядаєяк заміщення людей, лояльних одномуполітику, на людей – лояльних до інших.Цілком зрозумілий, звичний в українськихумовах процес. Система так працювалазавжди.

Офіційна публічнамотивація – недостатня боротьба зіснігом. Мотивація всередині влади – цевідповідь на недостатні результатиправлячої партії у вищеназваних районах.Однак уважному спостерігачу ясно, щоце черговий етап перерозподілу влади,кінцева мета якого – вибити із займанихпозицій нинішнього главу АП. Характерно,що все це відбувається на тлі виставиіз начебто продажем каналу «Інтер» В.Хорошковським Д. Фірташу. Очевидно, щоостанні таким чином готуються до новихреалій, що будуть пов’язані із зміноюконфігурації у АП.

От так, на тлі сніговихзаметів, для нас проявляються контурипідкилимних процесів у структурахукраїнської влади.

Петр ОЛЕЩУК