Багато-хто з українців наївно вважає, що завданням прем’єр-міністра України є те, що він «керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України». Як це, власне, і передбачено у Конституції. Прем’єр – начебто голова виконавчої гілки влади, відповідальний за реалізацію її функції, себто за безпосереднє управління суспільством на основі законів та Конституції.
 
Але зовсім іншу картину розкривають перед нами стрічки інформаційних агентств.
 
Зокрема, якщо опертися на них, то функції прем’єра:
 
1. Поганою українською мовою зачитувати з папірця вступне слово на засіданнях Кабміну. Іноді ходити на ток-шоу. Здійснювати публічне тлумачення абстрактних соціально-політичних категорій. Наприклад, таких як «свобода слова».
 
2. Шукати щось, що не є врегульованим урядом, і тому відносно нормально працює. Намагатися усіма силами це «врегулювати». Наприклад, роботу інтернет-магазинів.
 
3. Жалітися публічно на поганих журналістів, які відволікають від здійснення роботи. Займатися суперечками із журналістами провідних каналів на предмет того, що останні оприлюднюють інформацію, яка йому не подобається. Взагалі, не втрачати жодної нагоди, аби не посперечатися із журналістами.
 
4. Наказувати ліквідувати ожеледь. Розказувати, що ожеледь для України – це дещо феноменальне та унікальне. Займатися економіко-географічними розвідками щодо того, як морозна зима заважає бурхливому розвитку української економіки, а ще, крім того, підступно руйнує дороги. Приділяти якомога більше власного часу на подібні природознавчі дослідження.
 
5. Ходити на численні церемонії, заходи та покладання квітів, на які не ризикує ходити президент.
 
6. Регулярно із сумлінним виглядом вислуховувати обвинувачення у саботажі від президента. Потім обвинувачувати у саботажі інших. Не забути згадати про сумний спадок від попередників.
 
7. Скріплювати православ’я.
 
8. Коментувати будь що, про що тільки вдасться згадати: від графи національність у паспортах, і до власних тостових уподобань.
 
9. Інспектувати супермаркети. Інспектувати Київхліб. Закривати секс-шопи. І т.д.
 
Відповідь щодо причин подібних розбіжностей між реальними та номінальними повноваженнями дуже проста.
 
Повернення старої редакції Конституції у жовтні 2010 року позбавило прем’єра політичних функцій. Адміністративна реформа грудня 2010 року – адміністративних функцій.
 
Зараз готується остання реформа.
 
8 січня уряд зареєстрував у парламенті законопроект про внесення змін до закону «Про Кабінет міністрів». Законопроект пропонує дозволити першому віце-прем'єр-міністру та віце-прем'єрам мати патронатні служби, а порядок здійснення віце-прем'єрами завдань визначати президентові.
 
Згідно із законопроектом, секретаріат Кабінету міністрів очолює міністр Кабміну, який призначається та звільняється з посади президентом України. У документі відмічається, що положення про міністра Кабміну затверджується президентом.
 
Таким чином, навіть апарат Кабміну повністю виводиться із підпорядкування прем’єра, який позбавляється залишків своїх повноважень та не буде господарем не те що в країні, а навіть і у власному офісі, де за ним будуть приставлені «очі та вуха» з Адміністрації президента у вигляді міністра Кабміну, а господарчими питаннями будуть заправляти персональні патронатні служби віце-прем’єрів.
 

А чим менше у прем’єра повноважень – тим менше у нього роботи, чим менше роботи -  тим більше у нього часу на інспекції супермаркетів. Схоже, скоро вони лише і залишаться для нього єдиним способом бодай якось вбити час та розважитись.

 

Петро ОЛЕЩУК