Звістка про те, що Віктор Пінчук першим серед українських олігархів приєднався до ініціативи Giving Pledge (Клятва дарування), яку, нагадаю, у 2010 році організували американські мільярдери Уоррен Баффет та Білл Гейтс, облетіла всі українські ЗМІ, половина з авторитетних журналів розмістили його фото на своїх обкладинках.

Один з найбагатших людей України узяв зобов'язання інвестувати половину чи більше своїх статків на благодійницькі проекти протягом життя та після нього. Станом на лютий 2013 року ініціатива нараховує 105 мільярдерів – представників 9 країн світу, переважна більшість з них – вихідці із США.

Здавалося б, благородна справа, особливо в світлі того, що пан Пінчук над вибудовуванням образу великого мецената та філантропа працює добрий десяток років. Маючи в руках потужний медіа-ресурс, він активно використовує його у висвітленні кожної події під патронатом Фонду Пінчука чи арт-західи його мистецького Центру.

Результат виявився досить дієвим, нині ім'я Віктора Пінчука частіше асоціюється з концертами світових зірок в Україні, проведенням економічних  Форумів у Давосі та Ялті, мистецькими заходами. Тож, приєднання до ініціативи "Клятви дарування" стало логічним продовженням його іміджевої політики на міжнародному рівні.

Простими словами дану ініціативу можна було б назвати "клубом мільярдерів", належати до якого не тільки престижно, але й завбачливо у нинішній ситуації, з точки зору захисту власного бізнесу в Україні. Тим паче, що правила ініціативи досить лояльні: мова не йде про конкретні суми грошей, строки їх внесення, об'єднання грошових коштів або вимоги підтримувати ту чи іншу справу або організацію.

Натомість "підписанти" збираються протягом року, щоб обговорити проблеми, успіхи, невдачі та більш розумні підходи в благодійності, що дає додаткову можливість бути одним зі своїх у вузькому колі мегамільрдерів Білла Гейтса, Уорена Баффета, Марка Цукербера, Майкла Блумберга, Джорджа Лукаса, Девіда Рокфеллера та інших багатих та впливових людей світу.

Інакше, навіщо тоді Віктору Пінчуку діяти за показним американським сценарієм благодійності, коли в українській культурі та ментальності благі вчинки – не тільки прояв милосердя, але й особливої скромності. Що заважає йому без клятв перед чужими людьми та усім світом допомагати людям та працювати на благо своєї держави? Як показує практика, скромність і Пінчук – два несумісних поняття. Адже усі його благодійні акції без винятку працюють на піднесення до висот людини на ім'я Віктор Пінчук.

Простим, але дуже переконливим прикладом може слугувати його давній зв'язок з російським театром "Ленком", меценатом якого протягом довгих років виступає Пінчук. Московські гастролери привозять до України спектаклі за надвисокими цінами: в середньому 2500 – 3000 грн. за білет. При цьому імениті актори на чолі з режисером Марком Захаровим після кожної вистави не втомлюються дякувати своєму щедрому покровителю. А міг би, за прикладом інших олігархів, вкласти в майбутнє своєї країни не гастролями заїжджих театрів, а створити в Україні надсучасний та надпрофесійний театр – новий чи на базі вже існуючого – не має значення.  

Що заважає підняти рівень театральної та режисерської майстерності уже протоптаним шляхом власників футбольних клубів: запросити до України іменитих акторів та режисерів, зростити український театр відповідно до сучасних світових тенденцій?

Уявіть, потужний український театр світового рівня у Києві, Львові чи у рідному для Пінчука Дніпропетровську!!! Театр світового рівня за нормальні гроші і можливість усім охочим потрапити на вистави. Оце патріотизм і любов до власної країни та своїх співвітчизників! Зрозуміло, інвестиція у далеке майбутнє мало приваблює великого мецената, тоді як дивіденди славою та поклонінням можна отримувати з року в рік на берегах венеціанського Гранд каналу та  в кулуарах Давосу.

Що ж тут говорити, тем для скромної, але дуже важливої благодійності в нашій країні чимало, всі вони чітко співпадають з напрямками діяльності, заявлених Пінчуком у Клятві – освіта, охорона здоров'я, доступ до сучасного мистецтва.

"Інвестиції в нове покоління, якому належить будувати Україну і світ завтрашнього дня" можуть залишитися на словах, якщо не розпочати вкладати їх в прості сільські бібліотеки, будинки культури, будинки дитячої творчості, які повністю винищені або занапащені в нашій країні, за дивовижним збігом обставин, ще за часів президентства Леоніда Кучми.

Задля таких маленьких, але вкрай необхідних справ, не обов'язково брати благословення у Білла Гейтса, адже буде Вам проста шана людська і Божа благодать…