Президент парламентської асамблеї Ради Європи Жан-Клод Міньон, перебуваючи в Україні, зробив чимало компліментів на адресу нашої держави. Цитую його (за текстом новини на «УП» від 11.59 27 березня 2013 року):

«Я приїхав в Україну як президент ПАРЄ, як ваш партнер. Ми тут, щоб підтримати і допомогти. Ми дуже розраховуємо на Україну», – зазначив він.

Міньйон підкреслив, що Україна - «молода держава, і вона ще не встигла зробити все, що відповідає стандартам Ради Європи».

Разом з тим, президент асамблеї зазначив, що «все треба робити поступово, але нині необхідно пришвидшити свій поступ до стандартів Ради Європи».

«Я вітаю те, що є одностайна думка щодо Угоди про асоціацію», – сказав він.

«Я абсолютно переконаний, що Україна хоче виконати взяті на себе зобов'язання. В їх рамках було б дуже доречно, щоб Угода про асоціацію була підписана у листопаді цього року. Ми чекаємо на неї з нетерпінням, оскільки цей документ вигідний як Україні, так і Євросоюзу», – сказав Міньйон.

Він підкреслив, що Рада Європи, Парламентська асамблея та Венеціанська комісія готові надати Україні сприяння у здійсненні конституційної реформи, реформуванні законодавства у сфері боротьби з корупцією, системи прокуратури та правоохоронних органів, судової та виборчої систем.

«Необхідно задіяти механізми парламентської дипломатії, аби допомогти вам у реалізації реформ», – сказав він.

Склалося враження, що виступає не нинішній президент ПАРЄ, а його попередник, молодий турецький політик Мевлют Чавушоглу, який очолював Асамблею до січня 2012 року. Пана Чавушоглу у Європі називали «другом Партії регіонів». Жан-Клод Міньон рік тому починав своє головування з доволі різких виступів на адресу України та її влади. Навіть у жовтні-листопаді 2012 року його риторика була більш ніж категоричною – особливо в оцінці українських парламентських виборів. Тоді Жан-Клод Міньон підтримав голову місії ПАРЄ по спостереженню за виборами, Андреаса Гроса, який дав цілий ряд не надто приємних характеристик щодо України.

Міньйон – представник Європейської народної партії, яка виступала послідовним критиком української влади і одночасно – союзником української опозиції. «Батьківщина» є спостерігачем у ЄНП, який можна охарактеризувати як «Європейський консервативний інтернаціонал» (що у консервативному інтернаціоналі робить ліво популістська партія – не зовсім зрозуміло, але це інше питання, яке даної теми не стосується). Тим більш дивними є доволі позитивні висловлювання європейського політика на адресу України.

Єдине висловлювання, яке можна сприйняти як критичне, мсьє Міньон дозволив під час спілкування з лідерами опозиції – він заявив про неприпустимість політичних переслідувань та факту наявності політв'язнів у європейській країні. І одразу ж – «висловив впевненість, що ситуація покращиться, відбудуться зміни і т.д.».

Тобто, Європа, здається, сама вирішила змінити тональність у стосунках із Україною – особливо в світлі останніх подій у світі. З Угодою про асоціацію щось потрібно робити. По-перше, тисне європейський бізнес, зацікавлений в створенні зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. 46-мільйонний ринок – це надто важливо в нинішніх економічних умовах. По-друге, найменші зрушення в українському законодавстві та вихід на волю, скажімо, Юрія Луценка може бути розцінений європейськими політиками як їх велика перемога в справі встановлення демократії в Україні, що дуже важливо з огляду на критичні голоси платників податків – мовляв, а де та демократія, на розвиток якої ми витрачаємо кошти. В Німеччині, між іншим, восени вибори, і потрібно демонструвати нові здобутки у плані східної політики. По-третє, у Європі зрозуміли, що тиснути на Януковича абсолютно не конструктивно – тиск не допомагає переговорному процесу. Тому замість батога Україні починають показувати пряника. За принципом: «Ай які молодці... Вам всього лише двадцять два роки, а вже навчилися самостійно ходити! Тепер будемо вчитися проситися на горщик...»

Фактично тональність заяв Міньона свідчить, що Європа готова йти на серйозні поступки Україні, якщо Україна буде демонструвати бажання щось змінювати у своїй політиці. Головне навіть не повний і всеосяжний результат по всіх 19 позиціях, озвучених нещодавно Штефаном Фюле. Головне – продемонструвати процес. Внесіть у Верховну Раду законопроекти, реформуйте прокуратуру, почніть роботу над судовою реформою – але реальною судовою реформою. Випустіть хоча би Луценка (в цьому світлі натяки Віктора Януковича щодо можливості помилування екс-міністра внутрішніх справ виглядають дуже обнадійливо). І ми готові піти назустріч. Ми ж не звірі, все розуміємо. І ми самі не без гріха – маємо свої внутрішні проблеми і скелети в шафі (хоча прем'єра Угорщини Віктора Орбана важко назвати скелетом з огляду на тілобудову і відносно молодий вік). Головне – демонструйте готовність працювати над зауваженнями і помилками.

Це – важливий момент, який було зафіксовано ще наприкінці минулого року: вже у грудні тональність європейських політиків щодо України змінилася. Замість категоричної критики з'явилася надія на те, що Угоду про асоціацію все-таки буде підписано. Економічна її частина вступить у дію негайно, фактично з кінця цього року (що не є панацеєю і надзвичайним благом для України, але ми свідомі всіх ризиків і готові до пом'якшення ситуації, я сподіваюся). А от політична частина, яку необхідно ратифікувати парламентам 29 країн, може виявитися тим гачком, на який «підвісять» Україну для кінцевого виконання вимог, виголошених раніше. І, можливо, до цих вимог додадуться й інші.

Візит Міньона і його оцінки дають підстави говорити, що останнім часом у стосунках між Україною та ЄС скресла та крига, яка була характерна для 2011 – 2012 років. Хоча – як і завжди навесні – варто бути готовими до нових заморозків і відлиг...

Кость БОНДАРЕНКО