Я звертаюся до всіх, кого дістала вся ця мерзота при владі, але хто все ще не готовий виходити на вуличні акції протесту. 

Не готовий з різних причин. Їх дійсно багато. Комусь не до вподоби та чи інша частина опозиції. Хтось "після Майдану не вірить вже нікому". А ще когось втомила безрезультатність більшості гучних політичних акцій, які анонсуються ледь не як початок революції, а закінчуються нічим. Не кажучи вже про такі буденні речі, як банальна зайнятість на роботі та навчанні, лінощі чи страх. Або й все це разом. 

Кажу вам одразу і відверто - 7 квітня на 99,9% революція не почнеться. Скоріш за все це буде звичайний мітинг, який не завершиться штурмом Межигір`я або Адміністрації Президента. Не думаю, що у виступах на мітингу ви почуєте щось радикально нове, чого ви ще не чули і самі не знаєте.

Але прийти все ж варто. І не просто варто, а необхідно. 

І не лише тому, що "режим перейшов Рубікон", розпочавши конституційний переворот в парламенті та скасувавши вибори в Києві. Режим "переходив Рубікон" вже разів десять за ці три роки - коли підписував Харківські угоди, коли кишеньковим конституційним судом змінював конституцію, коли приймав "пенсійну реформу" та мовний закон і т.д. і т.п. Кожного разу це була межа, за яку "відступати було не можна" - і кожного разу надія була лише на одне - на масовий вихід на вулиці людей. І щоразу цього не відбувалося. 

Я не вірю в дива і не вважаю, що завтра ми побачимо на вулицях Києва хоч сто тисяч громадян. Але я переконаний в одному, що кожен, хто хоче мати моральне право критикувати опозицію, щось радити, ляати владу в соцмережах - завтра має бути там. Ви виходите не заради опозиції. Ви виходите заради того, щоб завтра не жити в совково-олігархічному концтаборі. І це не залякування і не перебір. Все до того йде. І не тільки йде, а вже майже прийшло. Єдине, чого боїться режим і на що може зважати - це на ваш масовий протест. Висловлений не в інтернеті чи на кухні, а на вулиці. 

Я не хочу, щоб у вас були будь-які ілюзії. Завтра ми не виженемо Януковича з трону. Але завтра ми можемо запустити зворотній відлік часу його перебування на троні. 

Перш за все треба змінити настрій. Жодних ілюзій, жодної зневіри і жодного шапкозакидальництва. Шапками ми їх не закидаємо. Попереду важка і копітка робота. Тому головне - змінити настрій і стиль. І тоді вже не треба буде писати таких дописів. І тоді ми й самі не помітимо момент, коли кількість наших протестних дій перейде в якість революції.

Зустрічаємось 7 квітня о 14-00 біля пам`ятника Шевченка в Києві.

Андрей Ильенко