В повідомлені про підозру, яку генпрокуратура вручила Юлії Тимошенко, можна прочитати, що "під час однієї із зустрічей, яка відбулась у першій половині 1996 року, Юлія Тимошенко та Павло Лазаренко замовили Матросу вбивство Євгена Щербаня, гарантувавши йому за це виплату винагороди у сумі 3 мільйонів доларів та, на прохання Матроса, сприяння у приватизації Царичанського заводу мінеральних вод".

При чому генпрокуратура стверджує, що ця обіцянка була виконана – завод був приватизований в інтересах дружини Матроса (Олександра Мільченка) – Наталі Снітко.

Автор вирішила поцікавитися приватизацією того заводу. З'ясовані обставини виявилися доволі цікавими і треба зауважити не вписуються в логіку генпрокуратури.

Логічно, якщо замовник вбивства намагається дистанціюватися від організатора "мокрих справ" і кілерів та розраховується таємно, щоб не промацувалися ниточки, які можуть допомогти слідству виявити весь ланцюжок.

Отже, якщо і оформлювати якогось заводика на Матроса, то лише з повним набором конспіраційних заходів. Не прямо на його дружину, а хоча б на фірму, де в засновниках буде її двоюрідна тітка. Робиться це елементарно.

Однак у випадку з Царичанським заводом мінеральної води власність на міноритарний пакет акцій в серпні 1996 року був оформлений напряму на Наталю Снітко (дружину Матроса). Окрім того весь трудовий колектив і вся Царичанка і пів району знало, що за приватизацією стоїть Павло Лазаренко. По-суті, делікатність з якою організовувалося відчуження заводу нагадувала гарцювання слона в крамниці з посудом.

Історія приватизації цього заводу наступна: на початку 1996 року колектив підприємства вирішив приватизувати завод разом з фірмою "Агропак", яка допомагала заводу перейти на пластикову тару.

Колектив мусив отримати 71% акцій, а 29% фірма "Агропак".

Однак в квітні 1996 року директора викликали у Фонд держмайна і запропонували іншу схему 73 % повинно було отримати підприємство "Агроснабзбут". Директору розповіли, що ламає їх черех коліно особисто Павло Лазаренко. Керівництво заводу намагалося затягнути час. Тоді, щоб пришвидшити отримання позитивного рішення літом була порушена кримінальна справа проти керівника підприємства за розкрадання державного майна, яка тихо спочила в обозі, коли колектив погодився на приватизацію.

Приватизація пройшла наступним чином: 56 штук акцій отримала дружина кримінального авторитета Мільченка (Матроса) Наталя Снітко, фірма "Агроснабзбут" – 250 акцій, інші акції колектив.

При чому приватизація відбулася, ще до вбивства Євгена Щербаня.

Можна звернути увагу, що тоді Наталя Снітко стала лише міноритарним акціонером. Мажоритарним став "Агроснабзбут". А після смерті Євгена Щербаня доля Снітко, ще більше скоротилася. В 1997 році вона не дотягувала навіть до однієї десятої від долі "Агроснабзбуту".

Що ж це за "Агроснабзбут"?

О, це відома структура – дітище Петра Кириченка, головного свідка обвинувачення у справі над Тимошенко.

Щоправда на момент 1996 року Петро Кириченко згідно домовленостей з Лазаренком про співпрацю, віддавав йому 50% прибутків цієї компанії.

Ось, що Кириченко сам розповідав американській Фемиді: "50 відсотків доходу необхідно було віддавати пану Лазаренку і 50% самої компанії "АгроПостачЗбут"... Я погодився. Тому що я не бачив іншого способу розвивати бізнес... Пані Карова була включена до переліку власників компанії. Як я зрозумів, це тітка дружини Лазаренка".

Отже фактично приватизація Царичанського заводу відбулася не скільки в інтересах кримінального авторитета Мільченка, а скільки в інтересах Кириченка з вигодою і для Лазаренка.

І тому приватизація заводу просто не може бути авансом за замовне вбивство.

Якби це був аванс логічно було би віддати завод Наталі Снітко цілком і повністю і не світитися поряд з такою пані. А ще розумніше, було дати готівку і сказати "тримайтеся від мене подалі".

Натомість ми маємо абсурдну ситуацію – напередодні резонансного вбивства Євгена Щербаня – найбагатшої людини країни, політика, власника великої парламентської фракції, фактично ЛІДЕРА ОПОЗИЦІЇ Лазаренко навпаки вирішив засвітити свої зв'язки з кримінальним авторитетом, який організовував це вбивство! Де логіка?!

Важко повірити, що Лазаренко така недалека людина...

Цікава подальша історія заводу.

В наступні роки Царичанський завод мінвод перетворився на поле бою між Кириченком і Снітко з однієї сторони та Павлом Лазаренком з іншої.

Після того, як Петро Кириченко погодився давати покази проти Лазаренка в США, українська влада відчепилася від його бізнесу в Україні і він зміг через різні схеми, які були легалізовані рішеннями судів почистити "Агроснабзбут" від Лазаренка.

А, до речі, цій компанії належали інші активи окрім заводу мінвод, зокрема дорога нерухомість в центрі Дніпропетровська, яку "наприхватизовувала" фірма Кириченка в 1996-1997 роках завдяки прямому втручанню Павла Лазаренка в роботу місцевого фонду держмайна.

Коли Кириченко почав свідчити проти Лазаренка українські суди прийняли рішення стосовно передачі активів "Агроснабзбуту" американській структурі Кириченка "Xanadu property holdings, lls", яка насправді була відсутня в офіційному реєстрі підприємств США, діяла по сфальсифікованих документах.

Однак опісля Лазаренку вдалося відігратися – починаючи з 2003 року, а особливо з завершенням епохи Кучми, суди починають приймати рішення не на користь Петра Кириченка. Наприклад, Царичанський завод мінеральних вод повністю перейшов під Лазаренка. Як підтвердження – на виборах 2008 році син Лазаренка Олександр подавав документи в ЦВК, як заступник голови правління ЗАТ "Царичанський завод мінеральних вод".

В базі податкової вже в 2005 році засновниками заводу значаться виключно фірми Павла Лазаренка. Там не має і сліду Кириченка, як і Наталі Снітко, яка зникла з засновників разом з Кириченком.

Лазаренко позбувся їх обох. І, до речі, хіба не дивно, що Павло Лазаренко не побоявся викинути геть дружину кримінального авторитета Мільченка? Адже вона могла би помститися – дати покази, що Лазаренко замовляв її покійному чоловіку вбивства. Хіба американський в'язень Лазаренко не був вразливий до такого шантажу? Чому ж тоді Снітко не відстояла свою власність?

Може тому, що Лазаренко не замовляв Мільченко резонансні вбивства?

Також треба звернути увагу, що у всій цій метушні навколо Царичанського заводу мінеральних вод жодного разу навіть близько не з'явилося прізвище Тимошенко, людей з її команди, або близьких їй підприємств.

Все це свідчить, що співволодіння фірмою Кириченка та Наталею Снітко одним заводом були їх особисті розрахунки. Зрештою, родини Кириченка і Матроса були близькі, вони не лише приятелювали та мали інший спільний бізнес, а також, згідно свідчень свідка Зайцева дружньо вживали наркотики...

А ось нині Царичанський завод мінеральних вод справді може стати платнею за "кілерство".

Адже для ображеного Петра Кириченка справа принципу повернути завод.

До речі, з 2009 році почалося рейдерське захоплення підприємств Лазаренка, їх корпоративних прав та активів (за цим стояла група "Приват"), нині до цього додалося кримінальне переслідування людей з команди американського в'язня. Цілком можливо, що Царичанський завод в таких умовах довго не протримається, а особливо, якщо його вже попросив Кириченко за покази проти Тимошенко в суді.

Тетяна ЧОРНОВОЛ