Януковичі, поезія і сімейні цінності.

Українські інтернети вже декілька днів смакують віршовану «оду», що присвятила якась там «творчиня» дружині зіц-президента Януковоща Людмилі.

Циля не буде обговорювати саме літературну складову, адже будь-яка творчість вимагає натхнення та має право на повагу. Якщо навіть уявити, що авторка не дууууже тонко «потролліла» (на мові сучасного товариства) Люду Апєльсінову, а дійсно створила поетичну присвяту особі «княжескіх кровєй», то варто поговорити про це.

Звичайне бажання го8но-«творців», які підмінили змісти в поняттях «творити» і «витворяти», що пишуть «шедеври» в осанну самого Януковоща і його дружини, до певної міри зрозумілі. Отримати подяку від фюрера, мати право облобизати його руку, до того ж отримати щедрий гонорар, написавши ідіотський текст про «інтелігента вищої проби» чи «особу княжескої крові»- чим не мрія продажного графомана?

Але якщо пройтися по «героям», то все набагато складніше. 

Циля разом з усією країною не раз познущалася у вишуканій формі над епохальним спічем Люсі Апєльсінової осінню 2004 року.

Але події останніх 3 років дещо змінили враження про цю жіночку.

З цієї відверто кримінальної сімейки, що дорвалася до влади і будує свєтлоє будущєє Нового Гондурасу, якраз Людмила єдина, хто вартує прощення і навіть певною мірою співчуття.

Літня жіночка, неосвічена, з убогим та недорікуватим словниковим запасом, прожила звичайне життя тисяч інших пересічних жінок. Особисто у Цилі немає жодних сумнівів у тому, що в роки «становлення» завгара її обличчя неодноразово зустрічало кулак «інтелігента вищої проби». Хіба психологи заперечать, що саме боягузи, які обсцикають власні штани від попадання курячого яйця, часто стають домашніми тиранами та піднімають руку на жінку?

Люся Апєльсінова живе собі тихо-мирно в Донецьку, ходить по супер-маркетах, відвідує балетні постановки, в яких скоріше за все, навряд чи щось розуміє, але головне, молиться. Замолює гріхи свого злодія-муженька і наглючого старшого синочка, який присмоктався до країни як молодий та голодний вампір. Добре, що хоч молодшенький Вітюша виріс звичайним гопніком, що полюбляє «залити за комірець» і покататися на машинках. Люся знаходиться фактично під домашнім арештом. Хіба оце пузате і нахабне ЧМО, називаючи себе Президентом, можна вважати після цього сім’янином чи добрим християнином? Давайте залишим Люсю в спокої. Нехай проститутки-поетеси складають про неї оди. Циля оголошує мораторій на цькування Люсі Апєльсіновой.

Мочити будем тільки Овоща і синків.

Циля теж накреативила Оду покидьку. Вже досить давно, в 2010р. За матеріалами ось цієї статті в жовтій пресі-http://tabloid.pravda.com.ua/focus/4c59438ace7e6/view_comments/

Поэма-сон «Back in USSR или Мистерия об заказе Шедевра…»

Изваял маэстро бюст,
Голова, два уха, нос,
Смысл творенья только пуст,
В мир искусства бред он внёс…

Глянул Прызыдэнт на чудо:
«Цепи хоть из драгметалла?
Пацаны ведь не поймут,
Если бронзу льёшь ты мне, кидала»…

Не доволен был заказчик,
Скульптор в морду получил,
Осудил Кабмин образчик,
За труды не заплатил…

Мал проффесору размер,
Замахнуться нужно было!
Башню Эйфеля, к примеру,
Повторить масштабом смело!...

Шоб и в профиль, и в анфас,
Виктарфьодырыча знали,
Крым, Галиция, Данбас-
Умиленьем все рыдали…

Глаз картинку нарисует-
На брегах днепровских Кия,
Вознесётся ввысь статуя,
Батькивщину-мать сменяя…

Пионэры под статуей 
Клятву верности дадут,
Если скажет Вождь, шо нада-
Как один от цен на газ умрут!

Культик личности сварганят,
В ранг святоши возведут,
Круче нету никавооооо!!!
Человека-Енаакиевооооооо….

© Циля Зингельшухер.
05.08.2010

П.с. Поетичний метр не витримує ніякої критики, так само як і недовершеність рим. Вибачте, але Ода була написана тоді за лічені хвилини, тому Циля не добивалася досконалості. Циля співала не голосом, а душею. :-)

П.п.с. Циля бере на себе зобов’язання написати нову поему про Овоща. Цікавішу і змістовнішу. Тим більше, що задум вже є)))

Zilya Singelschucher