За останні 72 години Дональд Трамп відкинув будь-яку удаваність, перекреслив два десятиліття американської політики та підірвав результати 18 місяців власної дипломатичної діяльності. Він скасував санкції на імпорт російського дизельного палива, порушивши букву й дух законів, які сам же й підписав. Він пригрозив припинити обмін розвідувальною інформацією з Україною, якщо та не погодиться відмовитися від ударів по російських нафтопереробних заводах, інформує UAINFO.org.

Таким чином, він вимагає від Києва відмовитися від своєї найефективнішої зброї, не вимагаючи нічого натомість від Росії. Він не засудив російські удари по українських електростанціях і заводах, навіть тих, що належать американським компаніям. Він не висловив співчуття у зв’язку з нещодавньою загибеллю українських дітей внаслідок російських бомбардувань.

Він неодноразово брехав. Він оголосив, що Україна та Росія домовилися про «енергетичне перемир’я». Ця заява стала несподіванкою для українців, а росіяни в будь-якому разі негайно порушили оголошене перемир’я, вже через кілька годин завдавши удару по електростанції в Харкові. Він звинуватив Україну в блокуванні переговорів, хоча насправді українці неодноразово пропонували припинення вогню, а Росія жодного разу не погодилася ані на перемир’я, ані взагалі на будь-які змістовні переговори.

Він назвав демократично обраного президента України перешкодою на шляху переговорів і запропонував йому піти з посади. Але в п’ятницю, перш ніж ухвалити ці нові рішення, він провів чергову тривалу й дружню телефонну розмову з російським диктатором, який справді міг би закінчити війну вже сьогодні. Володимиру Путіну достатньо наказати своїм солдатам припинити бойові дії, і війна закінчиться. Українці не можуть припинити опір, бо в такому разі їхню країну буде завойовано, а їх самих спіткає доля мешканців окупованих територій: вбивства керівників, викрадення дітей, репресії та концентраційні табори для всіх інших. Якщо Трамп це розуміє, значить, йому просто байдуже.

Президент дав зрозуміти, що мета його нової політики — знизити ціни на паливо для американців. Можливо, він хоче переконати виборців, що причиною високих цін є Україна, а не розв’язана ним самим війна з Іраном. Але це не може слугувати достатнім поясненням чи виправданням таких радикальних дій. Обсяг палива, який Росія здатна експортувати, надто малий, вплив на ціни надто незначний, а спроба змінити уявлення виборців зроблена надто пізно, щоб вплинути на результати виборів.

Натомість те, що відбувається, виглядає зовсім інакше: як раптова, відчайдушна спроба змусити Україну капітулювати та врятувати російську економіку — можливо, заради того, щоб нарешті завершити численні комерційні угоди, які, як відомо, російська сторона обговорювала з американськими переговірниками та іншими особами з оточення Трампа. Серед них — угоди, пов’язані з газопроводами «Північний потік», видобутком корисних копалин в Арктиці, російськими активами, замороженими в європейських банках, та багато іншого.

З початку другого президентського терміну Трампа американські союзники в Європі та інших регіонах намагалися пояснити йому значення цієї війни та загрозу, яку Росія становить для миру й добробуту в Європі, на Близькому Сході та в Африці. Тепер, схоже, їхні зусилля зазнали краху, а Трамп пішов за своїми давніми інстинктами й став на бік Путіна. Які висновки вони з цього зроблять?

Перший і найочевидніший: не покладайтеся на Сполучені Штати. Америка тепер — примхлива, непередбачувана держава, чия зовнішня політика, що формувалася десятиліттями, може бути імпульсивно змінена буквально за один день. США багато років вводили санкції проти Росії, а тепер раптово, за примхою президента, перестали це робити.

Є й інший висновок: диктатори користуються у Вашингтоні під час президентства Трампа кращим ставленням, ніж обрані лідери. Канада — набагато надійніший енергетичний партнер США, ніж Росія, проте Трамп не намагався поліпшити відносини з канадським урядом. У разі краху чи капітуляції України європейська безпека опиниться під прямою загрозою, але Трамп прислухається до Москви, а не до Берліна чи Лондона.

Ще один урок: ця адміністрація продається.

Кілька днів тому The New York Times повідомила, що в рамках мирних переговорів між США та Росією активи російської компанії «Лукойл» незабаром можуть бути придбані бізнес-консорціумом, до якого входять близькосхідні партнери двох головних переговорників Трампа щодо України — Джареда Кушнера та Стіва Віткоффа, а також донька Трампа Іванка та син Віткоффа. (Представник адміністрації підтвердив газеті, що Кушнер і Віткофф брали участь в обговоренні угоди з «Лукойлом», хоча доказів того, що вони отримають від неї особисту вигоду, немає.)

Пропоновані угоди щодо трубопроводів, корисних копалин та заморожених активів також залишаються на порядку денному. Навіть якщо жодна з них ніколи не буде укладена, сам факт того, що переговорники Трампа обговорюють подібні пропозиції, дає російському режиму підстави вважати, що він може безкарно продовжувати війну.

Однак демократичні країни здатні співпрацювати й без американського президента. Україна продовжуватиме воювати і, ймовірно, продовжуватиме завдавати ударів по російських нафтопереробних заводах завдяки підтримці своїх друзів у Європі та за її межами. Допоможуть французька розвідка, німецьке озброєння та масштабні пакети допомоги зі Скандинавії, Польщі та інших країн.

Всім іншим також варто взяти це до відома. Протягом останніх кількох років європейці, канадці та демократичні країни Тихоокеанського регіону зміцнювали торговельні зв’язки та співпрацю у сфері безпеки між собою, а також з Індією та Латинською Америкою. Тепер у них з’явився ще один привід зробити ці зв’язки міцнішими.

Стосунки Трампа з Росією залишаються тісними, важливими та надзвичайно дивними. Зрештою, Трамп завжди поділяє російську точку зору, хто б не очолював цю країну. З часу своєї першої поїздки до Москви в 1987 році, коли ще існував Радянський Союз, він голосно повторював російську пропаганду та поширював російські погляди. Повернувшись із тієї поїздки, він розмістив у трьох газетах рекламні оголошення на цілу шпальту, в яких критикував американські союзи з державами Європи та Азії.

Майже 40 років він говорить приблизно одне й те саме. Він змінював свою думку щодо абортів та криптовалют, у різні періоди підтримував різні політичні партії, але його неприязнь до демократичних союзників Америки та перевага, яку він віддає Росії, залишалися вражаюче незмінними.

Він продовжує дотримуватися цих поглядів всупереч позиції американських військових і розвідувальних служб, а також більшості американців і членів Конгресу. Одразу після його заяви щодо дизельного палива та висловлювань про Володимира Зеленського група членів Палати представників і сенаторів від обох партій виступила проти угоди та пообіцяла домогтися її скасування.

Раніше сьогодні генерал ВПС США Алексус Грінкевич, найвищий за рангом американський військовий у Європі та верховний головнокомандувач об’єднаних збройних сил НАТО в Європі — посада, яку завжди обіймає американець, — звернувся до Росії з цілком іншим посланням.

Виступаючи на конференції з питань безпеки у Варшаві, Грінкевич заявив, що будь-який напад на НАТО, якого сьогодні багато хто справді побоюється, зустріне нищівну відсіч: «Ми зупинимо напад і позбавимо їх можливості досягти своїх цілей, якими б вони не були. Коротше кажучи, ми зробимо так, щоб будь-який напад на будь-якого союзника виявився абсолютно марним».

Він дав зрозуміти, що буде завдано масованого удару у відповідь по «всьому без винятку, що забезпечує, підтримує та керує» силами агресора.

Такі заяви, якби вони лунали також із Білого дому, могли б стримати Росію від розширення нинішньої кампанії диверсій та кібератак у Європі, від подальшої допомоги Ірану або вчинення військових злочинів в Україні.

Але нинішній президент категорично відмовляється говорити такою мовою. І тепер ми маємо виходити з того, що він ніколи цього не зробить.

Енн Епплбаум — штатна авторка журналу «The Atlantic»

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube