Були колись часи і жив ти як усі
   Та рано зрозумів один закон –
   З вовками хочеш жить – по вовчи треба вить,
   Той вой тепер неначе стон.
          Орест Лютий, «Лук’янівський СІЗО»

26 квітня 2013 року сталась подія, яку оминули увагою загальноукраїнські ЗМІ - в Тернополі спецзагони міліції охороняли… міського голову від розлюченого натовпу. Забігаючи наперед зазначимо, що голова-«свободівець» проігнорував заклики громади «Надал – виходь!» і випустив замість себе озброєних міліціянтів. Згодом направив декілька начальників управлінь: земельного – Кібляра та архітектури – Чепіля. «Зберіть усе, що там вони хочуть», - не ризикнув Сергій Віталійович власною персоною з’явитись перед очі натовпу, який скандував «Ганьба Надалу!».

На згадку прийшли аналогії з російськими агітаторами Шмуклєром та Лєрнером в Першому Українському республіканському полку в 1917 році.
Із Програми Всеукраїнського об’єднання «Свобода», пункт 29: «Запровадити практику якнайширшого прямого народовладдя у територіальних громадах – референдуми, плебісцити, загальні збори тощо. Проводити місцеві референдуми з життєво важливих питань. Запровадити механізм вета громади щодо рішень органів місцевого самоврядування».

Із 60-ти депутатів в місті Тернопіль «Свобода» має більшість – 31, що дає їм можливість практично ухвалювати будь-яке вигідне партії рішення. 32-й голос дає посада міського голови, яка також належить «Свободі» - от де пілотний проект для втілення «свободівської» програми.

Та повернімося до пікету. Півтори сотні людей з криками «Ганьба!» тримали плакати «Роздаю землю», висловлюючи таким чином протест проти «дерибану» землі депутатами міської ради. Виходить, земельний «дерибан» присутній і там, на «свобідній» від «синьожопої банди» землі. 

Із Програми Всеукраїнського об’єднання «Свобода», пункт 30: «Поглибити вплив місцевого самоврядування на життєдіяльність громади шляхом створення будинкових, вуличних, квартальних комітетів та інших органів самоорганізації населення. Дозволяти наділяння землі та нове будівництво у населених пунктах тільки за згодою цих органів, крім випадків загальнодержавної потреби. Вирішувати спірні земельні та будівельні питання шляхом проведення місцевих референдумів.»

Тернополяни вийшли протестувати проти хаотичних та незаконних забудов в місті, зокрема на вулицях Пилипа Орлика, Леся Курбаса та Липовій. Депутати швиденько пробігали понад зібранням та натискали на дзвоник дверей – вхід був зачинений. «Навіщо нам такі депутати, які навіть не вітаються з громадою», - чулося в натовпі. 

Говорити про замовний характер мітингу, як це роблять захисники «Свободи»,  марно, бо в такому випадку партія-організатор звичайно б, як кажуть, пропіарилась на цьому, але жодних релізів з цього приводу не було. Та й окрім червоно-чорного прапора, який віддавна вже звичний для Тернополя, був лише державний – синьо-жовтий.

Стає очевидним, що відношення місцевої влади до виборців однакове в усіх населених пунктах України, незалежно від географічного положення та партійності влади – за двері ради простому громадянину зась. З однаковою заповзятістю силові структури захищають і «регіональну» владу Одеси та Донецька, і «свободівську» Львова та Тернополя. Лише незрозуміло, чому не було проведено гарантованого в наведеному вище п. 30 програми місцевого референдуму. Друзям – все, ворогам – закон?

Очевидно, що не можна зруйнувати систему, ставши частиною її самої.

 Анастасія ІКРИЦЬКА