Голова правління «Ощадбанку» відвідав пораненого українського вояка

Сьогодні був у Київському військовому шпиталі. В гостях у Олексія Замірка - сина нашої співробітниці з Пирятина на Полтавщині Ольги Іванівни Замірко. Це той самий Олексій, про якого я писав ще на початку березня. Він був старшим водієм БТРу. Служив у 79-ій бригаді, Миколаївське ВДВ.

Тобто, якщо брати наш взвод, то командир взводу у мене в машині і ми йдемо першими... Коли мене поранили, ми якраз йшли в атаку на КАМАЗі. БТРів у нас тоді не було... Це сталося неподалік Донецького аеропорту, між Опитним і Водяним, 2 лютого, - розповідає, згадуючи той день, Олексій.

Машина наїхала на міну водійською стороною - кабіну рознесло якраз по сидіння водія. Праву ногу втратив на місці, а ліву ампутували в Дніпропетровську.

- Мені пощастило, - каже цей усміхнений хлопець... і додає, мовляв, жалкую, що так і не встиг повоювати.

Олексій пішов служити добровільно, за контрактом. У вересні тільки закінчив виш, магістр за фахом «Облік та аудит».

- Що будеш робити, коли відновиш сили? - питаю.

- Все, - каже він, сидячи у візку. - Я й зараз багато чого можу робити, тільки трішки повільніше виходить, ніж раніше.

- Раз вижив, то в Бога на тебе свої плани. Гроші, які ми тобі зібрали, на реабілітацію, - вручаю йому картку. - Щоб ти став сильнішим, ніж був, бо тобі ще жити й жити. Видужаєш - із роботою поможемо.

Олексій дякує.

А я дякую цьому 24-річному хлопчині і від його імені всім, хто відгукнувся й допоміг Олексію.

А хто ще хоче це зробити, ось, будь ласка, номер його картки «Ощадбанку»: 5167 4900 4024 1615.