Українська політика завжди була сповнена абсурдних ситуацій та заяв, але початок травня 2015-го має закарбуватись назавжди своєю нелогічністю та історичним сарказмом, пише Віктор Уколов в блозі на "Новом времени".

Дмитро Фірташ, один з провідних олігархів системи, побудованої ще Віктором Ющенком та випестуваній Віктором Януковичем, рятуючи себе від екстрадиції до США і тюрми, заявив, що особисто причетний до обрання Петра Порошенка президентом України.

Для тих, хто переконаний у конспірологічній версії побудови світу, настав «зоряний» час. Десятки коментаторів б'ються в пароксизмах істерики, (яку вміло підігрівають PR-спеціалісти): мовляв, усе куплено, все пропало і одна зрада довкруж. Російські та орієнтовані на Москву мас-медіа у прямому ефірі вимагають коментарів президента, танцюючи на цій темі, мов чорт на кістках.

Тим часом, мало хто бачить, що коментувати заяви олігарха, в такому разі, має крім президента ще й кожен учасник Революції Гідності. Адже на процесі прозвучало чимало абсурдних промов.

Зокрема, колишній голова СБУ Олександр Якименко, якого прямо звинувачують в організації розстрілів Небесної сотні, виступаючи в суді, заявив, що Дмитро Фірташ фінансував Євромайдан. Пізніше на процесі сам олігарх створив враження, що, мовляв, вніс важливий внесок у перемогу над режимом Віктора Януковича.

Інакше кажучи, Янукович втік не тому, що мільйони українців виходили на вулиці і не тому, що загинула Небесна сотня, кинувшись без бронежилетів під кулі снайперів. Заяви учасників процесу створюють переконання, що цьому допоміг особисто Дмитро Фірташ та його гроші, які він, начебто, давав на Майдан!

Чи потребує коментарів учасників революції така маячня? У Києві живуть без перебільшення сотні тисяч людей, які були учасниками тих подій - все відбувалося у нас на очах. Тож чи потрібно нам коментувати і виправдовуватись, що не Фірташ, і не Якименко перемогли режим?

Після заяв про «допомогу» Фірташа в обранні Президентом, Петро Порошенко потрапив в аналогічну ситуацію. Коментувати такі заяви - нижче людської гідності.

По суті слова Дмитра Фірташа виглядають зневагою до 9 857 308 українців, які віддали свої голоси за Петра Порошенка. Те, що олігарх не отримав сотень судових позовів про захист честі, гідності та ділової репутації від виборців - результат, хіба, тотальної недовіри до судів.

Але прошу замислитись: заява Дмитра Фірташа у суді поставила під сумнів нашу свободу волі. Його свідчення створює враження, що він міг вплинути на голосування майже 10 млн громадян, що діяли, нібито, за його вказівками.

Те, що здалося переконливим іноземному судді у Відні, виглядає абсурдним для кожного з нас, реального учасника подій.

Тож давайте знімемо політтехнологічну полуду з очей і ясно і просто пригадаємо речі, очевидні для кожного українця.

Це ми, а не Дмитро Фірташ, організували Революцію Гідності.
Це ми, а не Дмитро Фірташ, фінансували Євромайдан, відносячи туди власні гроші, продукти, одяг, шини й бензин.
Це ми, а не Дмитро Фірташ, віддавали своє здоров'я, а дехто - і життя своїх друзів та рідних, щоби диктатор не витримав і втік за кордон.
Це ми, а не Дмитро Фірташ, обирали президентом Петра Порошенка.
Це перед нами, а не перед Дмитром Фірташем, буде звітувати президент, якщо не виконає своєї програми.
Тим часом, найкращою відповіддю влади стануть дії по реальному усуненню олігархів від державних грошей.

Наразі, головне - це ламання і тотальне знищення таких схем. Олігархам повірять тільки тоді, коли вони «виймуть руки з кишень держави» і стануть нормальними бізнесменами, що платять податки.

Зараз потрібні тільки дії.