100 днів Шокіна: ГПУ втягує Україну в міжнародний санкційний скандал. На початку червня - спливає строк дії санкцій ЄС щодо 4 із 18 фігурантів санкційного списку. Щоб санкції стосовно Олени Лукаш, Дмитра Табачника, Сергія Клюєва не були зняті, у травні голови 28 країн-членів ЄС повинні одноголосно проголосувати за їх продовження. Єдина умова, за якої вони можуть це зробити, чітко прописана в рішенні ЄС від 5 березня 2015 року - Україна має надати ЄС інформацію стосовно осіб, яких підозрюють у скоєнні корупційних злочинів.

Звернулися з Єгором Соболєвим до генпрокурора зі зверненням, чому це досі не зроблено, і які кроки заплановано. Спільно з іншими депутатами будемо добиватися зустрічі з Шокіним. Бо бездіяльність генпрокурора та відсутність реакції на це вищого керівництва стане ляпасом особисто керівникам країн-членів ЄС та народу України. Неспроможність України аргументувати запровадження санкцій - чіткий сигнал європейським урядам про марність роботи з пошуку та арешту активів українських високопосадовців.

Це - хрест на будь-яких спробах коли-небудь повернути награбоване екс-чиновниками. І не тільки із санкційного списку, а в принципі, усіх, хто ховає украдене в українського народу на закордонних рахунках (наприклад, понад 70 млн швейцарських франків Юрія Іванющенка або 250 млн дол Павла Лазаренка з США), у цінних паперах, в елітній нерухомості (власність Олексія Азарова в Італії) чи корпоративних правах (компанії братів Клюєвих).

Довіра до України на міжнародному рівні руйнується з кожним днем, що минає без новин від ГПУ про арешти, суди та нові розслідування щодо високопосадовців із санкційного списку ЄС. У січні Україна зганьбилася «справою Злочевського» і втратила шанс повернути 23 млн доларів, заблокованих британцями на рахунках екс-міністра.

Історія з індульгенціями від ГПУ може повторитися і з екс-власником Межигір'я Сергієм Клюєвим, з якого прокуратура і досі не спробувала зняти недоторканість, аби оголосити йому про підозру. В той час, коли Європа, на вимогу України, арештовує активи росіян, які підпадають під санкції, всередині країни активи цих людей ніхто не чіпає.

Україна постійно просить гроші в ЄС - на реформи. В тому числі, на реформу прокуратури, суддів. Водночас правоохоронна система, очолювана вже третім «новим» прокурором, демонструє перманентну нездатність розшукувати та арештовувати гроші, доводити розпочаті журналістами та громадськими активістами розслідування до логічного кінця - суду.

Кредит міжнародної довіри до чинної влади (особливо після скандалу із Чеботарем, побиттям журналістів та відсутністю реакції вищого керівництва ) от-от вичерпається, а разом із ним - і численні міжнародні кредитні лінії, з яких, фактично, уже рік живе розграбована країна.