Коли люди гинуть на війні, то це ти якось розумієш, усвідомлюєш, що інакше й бути не може, бо йде війна. А коли діти гинуть на мирній території лише тому, що наша медицина така, то це неможливо усвідомити і змиритися з цим.

Винники. Неділя, 10 травня. Десятирічна дівчина, катаючись на ровері (велосипеді - UAINFO), падає і розриває стегно до крові. Наші сусіди занесли її до себе до хати і намагалися спинити кров, викликавши швидку. Швидка їхала годину. Приїхала. Забрала дитину і повезла якогось дідька у винниківський госпіталь. Там сказали, що не мають таких фахівців.

Далі заплутана історія, куди її ще везли. У кожному разі дівчинка померла.

І це той випадок, коли мучиш себе тим, чи міг би ти щось змінити у цьому циклі маразму. Бо все відбувалося по сусідству. Але про те, що сталося, я довідався щойно після того, як приїхала швидка. І, здавалося б, втручатися не було сенсу. Але, як з'ясувалося, треба було запхати свого носа і запитати, куди вони збираються її везти.

Уже й міліція була. Але ж ми знаємо, як такі справи вирішуються.

І коли я читаю про планшети, закуплені міністерством юстиції на 8 мільйонів, мені хочеться усе міністерство поставити до стінки. Бо через таких пі*арасів у нас бракує швидких, бракує чергових лікарів, бракує ліків.

P. S. Як з'ясувалося, дівчинка померла у 8-ій лікарні. Перепрошую за неточність. Просто у нас усі Винники про це говорять, може, хтось і перекрутив. Проте міліції підтвердили, що швидка їхала цілу годину. Дитина померла не від лейкемії, не від менінгіту. Дитина померла від несмертельної травми. У 21 сторіччі!