Меркель і Керрі можуть ще хоч сто разів приїжджати до Путіна з метою умиротворення агресора, але якщо той хоче заковтнути Донбас, то зробить це або вдавиться. Каннібала не спокусиш салатиком із овочів.

У засобах масової інформації почали з'являтися повідомлення про те, що в окремі міста Донбасу, окуповані російськими фашистами, завозять бюлетені про приєднання цих територій до Росії. Начебто там є вже готові позначки як "правильно" голосувати.Такий собі кримський сценарій у нових умовах.

Путін міг використати мінські домовленості й так зване перемир'я і для того, щоби припинити руйнувати Донбас. Адже якщо він справді зважиться приєднати так звані ДНР і ЛНР до Росії в результаті псевдонародного референдуму, то їх і відбудовувати доведеться, а тому бажано зараз не руйнувати те, що ще вціліло.

Якщо подібний псевдореферендум і відбудеться, то напередодні виборів до місцевих рад в Україні у жовтні цього року. Це буде попередження Порошенку, якщо на окупованих територіях не проводитимуть вибори, коли ті не вписуються в український сценарій.

Путін, звісно, не обмежиться окупованими територіями, а захоче приєднати до Росії Донецьку та Луганську області цілком і повністю. Поки триватиме перетягування канату, з Путіним вестимуть переговори сильні світу цього, бо, за їхньою логікою, нетривкий мир усе-таки кращий, ніж справжня війна.

Китайський крен Росії змушує Сполучені Штати Америки вдатися до більш рішучих дій. Звідси - й візит Керрі та його зустріч з Путіним. Але Україна загалом і Донбас зокрема вкотре можуть стати предметом компромісів і спекуляцій між Росією та США. Ви не дуже сильно співпрацюєте з Китаєм проти нас, а ми не дуже сильно співпрацюємо з Україною проти вас. На людях, звісно, все буде інакше, а мовою дипломатії - тим паче.

Меркель не покидає надій отримати Нобелівську премію Миру, а якщо Путін розв'яже повномасштабну війну проти України, то цієї нагороди німецький канцлер, звісно, не побачить. Я не впевнений, чи вона її побачить узагалі, навіть якщо Путін і не розв'яже повномасштабної війни проти України, але принаймні зараз має стимул для умиротворення агресора.

Уся ця мишача метушня на міжнародному рівні не має нічого спільного зі справжнім розв'язанням проблем на Донбасі. Україна до двох ешелонів оборони може додати й третій, але п'ятикратне переважання танків з боку Росії роблять примарними ці зусилля. З іншого боку, Україна зв'язана усними та письмовими домовленостями з Європою та Америкою, а тому не зробить жодного кроку, який би йшов урозріз з бажаннями сильних світу цього. Проте слід пам'ятати, що Америка й Європа готові пожертувати не лише Донбасом, а й Україною, аби самим спокійно і сито жити. Втихомиривши та вгамувавши агресора, там забувають, що в людожерів апетит нагулюється під час їди.