Знаний український письменник Юрій Винничук жорстко прокоментував резонансний скандал довкола філії гудяєвської РПЦ в Україні, так званої УПЦ МП, та її патрона Онуфрія (Березовського), детонований нещодавньою хамською поведінкою останнього та його братів по рясі. Публікуємо зі збереженням авторського стилю

Оце ж бо нічого я ще не вповів за атца ануфрія. Тому й тримаюся в ФБ. Але дуже хочеться дещо сказати. Отже коли Януковощ вів себе як пі*арас, усе було зрозуміло. Він був із панаєхавших, суміш різних націй, жодна з яких для нього рідною не стала. Але ануфрій наш чалавєк. І десь в глибині його єства мав би битися живчик патріотизму. Зрозуміло, що священики його віку геть усі були на гачку в кґб і навіть вірно служили, але йому б це вибачили, якби він проявив себе українським, а не кацапським патріотом.

І коли людина, яка бачить, що церква його сиплеться, що парафії маліють, що загальний настрій народу негативний, продовжує гнути свою кацапську лінію.

То я починаю сумніватися в його адекватності, як і в адекватності овоча. Бо що той, а що той роблять ідіотичні вчинки. Пом'янути загиблих воїнів - це акт широко відомий в історії, коли й ворожі війська віддавали почесті мужнім своїм ворогам. Навіть Чингіс-хан схиляв голову перед лицарями.

Але атєц ануфрій вирішив інакше. Тобто за нього вирішили. І це була остання крапля. Тобто повинна бути. Після цього треба тролити усіх, хто ще ходить до кацапських церков, називати їхні імена, публікувати фотки. Тому що це реальні зрадники і агенти Москви.

А от дочекатися від влади заборони ворожої церкви поки що нереально.