Перший рік Петра Порошенка став розчаруванням. Напевно, навіть внутрішніх проблем в Україні було би достатньо, щоби не дозволити будь-якому обраному минулого року президентові стати успішним чи загальним улюбленцем. Але робити більше і краще у нового глави держави можливість однозначно була. Тим більше, не існувало жодних перешкод для того, щоб організувати свою діяльність на принципово нових засадах.

Моє найбільше розчарування – Революція гідності пройшла повз Порошенка і його оточення. Вони так і не зрозуміли важливості морального та ціннісного складників політики.

Найбільше це проявилось в нездатності відійти від популізму, легковажному ставленні до своїх обіцянок та в кадровій політиці (масові нові призначення ворогів Майдану, осіб корумпованих та морально нечистоплотних, зате особисто лояльних).

Невеликий прогрес – Порошенко не дозволяє собі ігнорувати і злити громадську думку, як це робив його попередник. Цей острах перед громадськістю – і на жаль, і на щастя – залишається єдиною рушійною силою змін в Україні.

Але те, що громадянське суспільство після революції виросло, зміцніло, краще організувалось і не втратило бажання працювати, нехай і не є заслугою, але однозначно є одним із висновків про перший рік президентства Порошенка.

Цим і живемо.