Чому Україна поки що не видається кращою за Грузію, я вже не кажу про країни Балтії або Польщу. В Україні є чим пишатися. І половина світу у захваті від українських героїв. Але є й негатив. І його теж бачать. Думаю-гадаю, чому не навчилися українці за майже 25 років незалежності, чого вони не вміють робити такого, чому вже навчилися поляки, естонці або словенці? А може й грузини. Що українці не плекають і не достатньо поважають на відміну від сусідів по Європі? Ось декілька висновків зі власних спостережень і розмов із людьми в Україні  та поза її межами. 

1. Українці навіть під час агресії Росії продовжують купляти російські продукти і паливо, слухати російську попсу, цікавитися новинами зі внутрішнього життя країни-агресора, працювати на ринку РФ – начебто гідність і самозахист є чужими для українського сприяння.

2. Українці так і не навчилися поважати свою мову і свою культуру на такому рівні, як це роблять у країнах Балтії, Польщі, Грузії, навіть у Вірменії або Азербайджані. Перевага в спілкуванні російською – це не звичка, це прояв байдужості до культурної незалежності власної держави, відсутність поваги до мови і культури народу.

3. Українці не вміють слухати один одного, заздалегідь вважаючи, що думка іншого не варта навіть елементарної поваги, звідси – багато проблем із перейняттям досвіду інших суспільств і народів.

4. Серед українців чимало таких, які не схильні поважати майно і досягнення інших, приклад зі цькуванням президента щодо продажу його бізнесу за будь-яку ціну – яскравий приклад мислення на кшталт «не моє – значить нічого не варте».

5. Українці не навчилися пишатися досягненнями власного народу, власної держави, радіти з успіхів сусідів – із дому, міста чи села, вивчати цей досвід, аналізувати цей успіх і робити власні висновки.

6. Для великої кількості українців закон не є «священною коровою» державотворення, тому його легко порушують, навіть не замислюючись над наслідками.

7. Хабарництво і корупція до останнього була нормою суспільства (!), а не лише влади, тому, що в цьому ганебному процесі брали участь не тільки посадовці, але й пересічні громадяни. Проте парадокс полягає в тому, що переважна більшість «народних критиків» не бажає боротися зі проявами корупції, вважаючи це справою тих самих посадовців, тобто виконавчої влади. Коло замкнулося;.

8. Відсутність всеохопних громадських ініціатив – нічим іншим як байдужістю до власного життя і майбутнього не назвеш. Це і є проявом психологічного налаштування на кшталт «моя хата з краю».

9. Українці є надзвичайно працьовитим народом. Але за «совка» більшість розучилася заробляти, створюючи власний бізнес або працюючи на власну родину, натомість – добре навчилася отримувати зарплатню. Залишки совєтського мислення дуже міцно засіли у свідомості.

10. Українці почали дуже легко вимовляти «Слава Україні!», утім не всім вдається так же ж легко і щиро відповісти: «Героям слава!»