До речі, ідея «руского міра», котрий, на думку його деміургів, закінчується там, де закінчується сфера вживання російської мови, є деструктивною, але аж ніяк не смішною, як думають деякі легковажні персони.

Бо існує, наприклад, таке явище, як англосаксонський світ, що складається із декількох суверенних держав, але має спільний мовний простір і систему цінностей, тому на міжнародній арені діє зазвичай солідарно і злагоджено. Подивіться, як держави, що до нього належать (Велика Британія, США, Канада, Австралія), синхронно відреагували на московсько-українську війну. І як континентальна Європа довго роздуплювалася перш, ніж виробити якусь чітку позицію, та ще й під тиском тих же США та Великої Британії.

Гундяєв із Путіним (які органічно ненавидять англосаксів, бо продули їм Холодну війну), хочуть мати собі дещо подібне: вони, судячи з усього, зовсім не збираються повністю інтегрувати нас у свою державу. Вони просто хочуть створити таке собі «ком'юніті» (спільноту – UAInfo), яке б діяло синхронно і злагоджено на міжнародній арені (в інтересах РФ). Для цього вони здійснюють агресивну мовну, культурну та релігійну експансію на теренах постсовєцького простору (і далі повсюдно).

Путін прийде і піде, а «рускій мір» зостанеться. Якщо ми і далі не будемо противитися їхній культурній експансії.