Картина Васі Ложкіна "Наш хокей"

Збірна Фінляндії із хокею перемогла росіян. Як то кажуть, усуху – 3:0. Однак особливого розголосу набув акцент на тому, що росіяни грали й програвали в совітській формі. Поганьблений результатом напис "СССР" на светрах збірної Росії безумовно потішив як тих, хто завше ставив математичний знак рівності між "Імперією зла" й нинішньою РФ, так і всіх, кому остогидлий "рускій мір" уже давно й цілком закономірно сидить у печінках.

Тож по вчорашній грі головно соціальними мережами шириться хвиля знущань із хокеїстів-невдах. При цьому на кпини їх беруть передовсім через, так би мовити, совок головного мозку, що забронював місце під хокейними касками й, видається, зробив то намертво.

Словом – ніби діло знайоме. Із тої самої опери, ба навіть оперетки, старої мов світ, що попри свою карикатурність і недолугість досі заміняє поважній частині населення земної кулі царя в головах і Бога в душах. Великодержавні галюцинації, імперські марення, незбутні мрії про "Третій Рим", одвічно "рускій" Крим, повсюдні труби, повсякчас і по вінця повні живодавчих газу й нафти.

От тільки річ тут не зовсім у тім. Радше навіть геть не в тім. Загал відверто поспішив порадіти, смакуючи тим, як, певно, фінам було приємно вчавлювати росіян у лід хокейного майданчика. Приємно і звично, із відчуттям історичної спадковості навіть – адже кому як не гордим синам Суомі чи не найліпше знати, як ставити загребущих загарбників-сусідів на місце, опускаючи їх навколішки в убивчу холоднечу снігів і криги.

Найгірше ж те, що, направду, десь у потемках хитросплетінь душевних закапелків одчуваєш певну солідарність із тими самовдоволеними кпинами. І який, скажіть, нині українець бодай подумки не всміхнеться, споглядаючи життєствердну світлину, де чолов’яга із прізвищем на светрі, що мимохіть оддає у серці щемом од мимовільної згадки такого любого віднедавна слова "хунта", видовищно, в найкращих традиціях братів Кличків нокаутує ошелешеного "есесесера"!

Насправді ж ініціатива зодягнути суперників у совітську форму належить самим господарям переможного хокейного матчу, що відбувся на арені "Гакаметса Гале". Півстоліття тому цю спортивну споруду в Тампере відкривали грою між хокейними збірними Фінляндії й СРСР, от фіни й вирішили віддати данину історії.

У звичному й цілковито логічному глумі з "русково міра" не варт переймати його брудних прийомів, пристрасті до інформаційного танку святого Віта зокрема. Й не забувати, що той "рускій мір" – як і диявол: підступний і ховається поміж нас самих. Насамперед у на перший погляд дрібницях. Тож не зайве дивитися вдруге, часом утретє, а інколи й учетверте. І вичавлювати "рускій мір" із себе – по краплині, достоту як у Чехова.

Гліб СЕМЕНЮК