Про що не слід забувати, орієнтуючись на хорватський приклад
В Україні поширена думка, що нашій країні в майбутньому потрібно розібратися з «ДНР» і «ЛНР» так само, як Хорватія свого часу розібралася з самопроголошеною державою сербів на своїй території. Нинішнє українське становище дійсно багато в чому нагадує тодішнє хорватське - але якщо слідувати цьому прикладу до кінця, є ризик перетворитися із сторони, що захищається, на сторону, що наступає, по відношенню до мирного населення...
НЕОДНОЗНАЧНИЙ ЗРАЗОК
Після того, як Хорватія проголосила в 1991 році незалежність від Югославії, серби, які проживають на хорватській території, заявили про створення сербської автономної області, а пізніше оголосили себе самостійною державою - Республікою Сербською Країною. Цю ініціативу підтримав президент Сербії Слободан Мілошевич, відправивши на боротьбу з Хорватією сербську армію. Одна з ключових битв протистояння відбулася в 1991 році за місто Вуковар - хорватська національна гвардія зазнала в ній поразки.
У 1992 році між хорватами та сербами була створена демілітаризована зона, куди були введені миротворці ООН. Сербська сторона встановила контроль над третю хорватської території. Зібравши сили та дочекавшись ослаблення Сербії, у серпні 1995 Хорватія провела широкомасштабну військову операцію під кодовою назвою «Буря», в ході якої повернула собі більшість земель Сербської Країни.
За даними ООН, тодішні хорватські обстріли призвели до загибелі трьох миротворців. Сама Хорватія втратила в цьому наступі більше 170 солдатів, більше 800 були поранені. За відомостями однієї з організацій країнських сербів, кількість загиблих і зниклих безвісти мирних жителів Країни за серпень 1995-го склала більше 1000 мирних жителя, поранених - понад 2500 осіб. У результаті «Бурі» більше 200 тисяч хорватських сербів були вимушені залишити свої будинки.
Євросоюз засудив атаку Хорватії і навіть розірвав з нею кілька договорів. А шведський дипломат Карл Більдт тоді заявив, що хорватське керівництво винне у вигнанні сербів і військових злочинах. Після цієї заяви він був оголошений в Хорватії персоною нон грата.
Один з командувачів «Бурі» хорватський генерал Анте Готовина в 2011 році постав перед Міжнародним трибуналом. Він був засуджений до 24 років позбавлення волі за злочини проти людства та порушення правил ведення бойових дій. Однак в 2012 році Апеляційна палата Гаазького трибуналу виправдала Готовіну і відпустила його на свободу.
«ВОНИ ВИГНАЛИ НАС...»
Цього року Міжнародний суд ООН у Гаазі постановив, що ні Сербія, ні Хорватія не здійснювали геноцид щодо один одного в період військових дій 1991-1995 років. Хорватська сторона стверджувала, що в 1991 році Сербія зробила геноцид в місті Вуковар і в інших населених пунктах країни, але довести це в судовому порядку не змогла. Сербія, своєю чергою, направила зустрічний позов, звинувативши Хорватію у виселенні більше 200 тисяч сербів зі своєї території.
Виносячи вердикти, суддя Петер Томка зазначив, що обидві сторони вчинили акти насильства під час бойових дій. Однак, за його словами, жодна зі сторін не надала достатньої кількості доказів, щоб продемонструвати «прямий умисел, присутній при скоєнні геноциду».
Втім, багато сербів, котрі втекли з хорватською території, продовжують висловлювати своє обурення. В одному з сюжетів BBC на тему цього судового рішення наводиться цитата однієї з сербських біженок: «Вони вигнали нас - сербів. А тепер вони кажуть, що вони не злочинці, а ми - злочинці. Вони кажуть, що ми самі бігли. Але яка нормальна людина втече з власного будинку, відмовившись від усього, над чим так довго працював»...
Отже, при всій сербській агресії, не варто забувати, що хорвати в цьому конфлікті також застосовували насильство. Нам в Україні важливо про це пам'ятати, орієнтуючись на хорватський приклад.
Збройний конфлікт на Донбасі розв'язала російсько-сепаратистська сторона, але вже багато мирних жителів загинули та були поранені в результаті військових дій з обох сторін. Тому ціною потенційної української «Бурі» не повинні привести до чергових масових жертв серед мирного населення - незалежно від його ідеологічних поглядів.
ПОТЕНЦІАЛ ОБМЕЖЕНЬ
До слова, днями, говорячи про необхідність скасування пропусків і дозволу ввезення продуктів на території, підконтрольні «ДНР» і «ЛНР», народний депутат від «Самопомочі» Єгор Соболєв зазначив наступне: «... Ми розуміємо, що ця територія вже довго перебуває під окупацією. Якщо ми будемо продовжувати дії обмежень, то зовсім скоро вони стануть Росією, а потім підемо не звільняти свою землю, а окупувати цю територію».
При цьому він справедливо підкреслює, що українська держава має бути прикладом сили, розуму і сумлінності, і українські патріоти на Донбасі дуже цього чекають.
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки