Точно знаю, якщо вам сказати "Донбас", то спочатку всі подумають про війну, а потім про терикони, бідність, п'яних роботяг, дОбичу, "порожняк нє гоніт" тощо.

Справа в тому, що я бачила зовсім інший Донбас. Не намагаюсь ідеалізувати, але, слухайте, тут дуже гарно. Ще взимку ми сиділи поблизу Сіверського Дінця з людьми, яких вже немає, дивилися на воду, а Дінцем йшов лід. Ледве схилялися дерева і було затишно й спокійно. А потім ми заїжджали в ліс, величезні сосни звішували до нас лапи, і ми розповідали в своїх коротких сюжетах про війну, про те, що ці місця мали дістатися романтикам, але дісталися солдатам, але менше з тим - серед них теж багато романтиків, егеж.

А потім настала весна, і під ніжками готельних стільців лежали книжки. В них я складала квіти Донбасу - подарунки від солдатів на випадкових блокпостах, які просто раділи, що ми приїхали, хвалилися букетами своїх квітів.

От літо, і уяви: ти біжиш зруйнований селом, а на зло усім ворогам та руїнам - квіти. Без людей, без причин, без умов - виросли квіти. Я - дитина чорнобильської зони. В дитинстві і пізніше бачила хати, в яких виростали дерева. Бачила свиней, яких селили в хороших хатах, бо там все одно ж ніхто не живе. Щось було в тих вулицях без людей. Але з квітами попри все.

Тут, на Донбасі, ми іноді зупиняємося на одну хвилинку. Бо я прошу сфотографуватися в квітах. Не роблю цього у Києві чи будь-де ще. А тут роблю.

- Обережно, дивись, щоб там не заміновано. На розтяжки не нарвись.

Але мені так хотілося, щоб це побачили. Привіт, познайомся. Це Донбас, я знаю, що ти чула про нього багато поганого, але насправді він не такий. І найголовніше - я його люблю. Тобто здатна вибачити ці вибухи, розриви. Тільки не смерть, мабуть.

Ми всі заручники нашого Донбасу. Тому що не можемо піти й не повертатися. Це неможливо пояснити - чому ти починаєш любити ці місця, незважаючи на цю практично невіликовну війну.

Хлопці з "Правого сектору" розказували, що тут особливий клімат - ідеально підходить для садівніцтва. Особливо - виноград. Кажуть, такого винограду навіть в Криму не росте.

Донбасе, я люблю тебе і хочу від тебе винограду.